Раніше цього року астронавти Суні Вільямс та Буч Вілмор вирушили на Міжнародну космічну станцію (МКС) у восьмиденну подорож.
На жаль, через проблеми з кораблем, на якому вони летіли, — сумнозвісним Starliner компанії Boeing — вони залишаться там до лютого 2025 року, поки їх не врятує корабель SpaceX Dragon.
Поки вони чекають, варто зазначити, що це не перший випадок, коли астронавти або космонавти залишаються у космосі значно довше, ніж планувалося.
У вересні 2023 року астронавт Френк Рубіо став першим астронавтом NASA, який провів у космосі понад рік. У 2022 році Рубіо та космонавти Сергій Прокоп’єв і Дмитро Петєлін опинилися на МКС, коли корабель космонавтів був пошкоджений метеороїдом, що спричинило витік охолоджувача. Щоб повернути трьох на Землю, було відправлено другий корабель “Союз”. Однак екіпаж не міг просто покинути МКС, тому залишився, щоб виконувати роботу, яку мала б виконувати нова зміна екіпажу на порожньому тепер кораблі “Союз”.
Хоча багато хто з радістю погодився б залишитися в космосі на рік, Рубіо не був серед них. Коли він перетнув річний рубіж, він сказав журналістам, що не погодився б на цю місію, якби знав, скільки вона триватиме.
“Якби мене запитали заздалегідь перед тренуванням, тому що ви тренуєтеся рік або два перед місією, я, ймовірно, відмовився б”, — сказав Рубіо під час прямої трансляції з МКС. “Це б мене засмутило, але я б відмовився”.
“Це лише через сімейні справи, які відбувалися цього року, і якби я знав, що мені доведеться пропустити ці дуже важливі події, я просто сказав би ‘дякую, але ні, дякую'”.
Інші астронавти опинялися у космосі довше, ніж планувалося, через відмову шатлів. Після катастрофи шатлу “Колумбія” у 2003 році, коли він розпався під час повторного входу в атмосферу разом із сімома астронавтами на борту, NASA призупинило польоти на два роки, щоб розслідувати причину катастрофи. Астронавти тоді були змушені покладатися на кораблі “Союз”, а ті, хто залишився в космосі, мали провести там кілька додаткових місяців.
Однак одна з найдивніших причин, через яку людина могла застрягти у космосі, полягає в тому, що його країна зникла під час його місії.
Сергій Крикальов виріс у Санкт-Петербурзі, Росія (тоді відомому як Ленінград), і отримав диплом інженера-механіка, перш ніж піти працювати ракетним інженером у НВО “Енергія”. Серед інших проєктів, він працював у рятувальній команді, коли космічна станція “Салют 7” зазнала невдачі в 1985 році. Невдовзі після цього його було обрано космонавтом, і він кілька років тренувався, працюючи над усім — від ремонту космічної станції до виходів у відкритий космос.
Те, чого не вчили на тренуваннях, це що робити, коли твоя країна зникає, поки ти перебуваєш на орбіті. Це знання було б дуже корисним, оскільки під час його місії Радянський Союз розпався, залишивши його в космосі без країни — і, що важливіше, без офіційної космічної організації, яка б його врятувала.
У 1991 році космонавт Крикальов вирушив у місію на космічну станцію “Мир”. Подорож почалася погано: коли космічний корабель із Крикальовим і ще двома космонавтами наблизився до “Миру”, система наведення вийшла з ладу, що змусило Крикальова здійснити ручне стикування. Будь-який неправильний рух міг би стати фатальним. Зберігаючи спокій, він вдало пристикувався, і космонавти, включно з першою британською астронавткою Гелен Шарман, піднялися на борт.
Крикальов виконував свої обов’язки, як зазвичай, тоді як внизу Радянський Союз почав ще більше тріщати і руйнуватися. Новини доходили до них на “Мир”, але були уривчастими.
“Це був довгий процес, і ми отримували новини не одразу, але, наприклад, ми дізналися про референдум”, — пояснив Крикальов у сесії питань і відповідей, організованій The Guardian. “Я робив свою роботу і більше хвилювався за тих, хто на Землі — за наші сім’ї та друзів — у нас було все, що нам потрібно!”
У жовтні кілька його колег повернулися після закінчення своєї чотиримісячної місії. Крикальов погодився залишитися на “Мирі” довше, ніж він очікував, щоб підтримувати станцію в робочому стані, обертаючись навколо Землі.
Тоді, 25 грудня 1991 року, Радянський Союз остаточно розпався. З його розпадом стало ще менше грошей для місії, яка звільнила б Крикальова від його обов’язків. Якщо все інше провалиться, була капсула “Союз”, яку можна було використати для евакуації, хоча це означало б жертвування космічною станцією. Без когось, хто б керував і ремонтував її, це був би кінець “Миру”.
“Найсильнішим аргументом було економічне, тому що це дозволяє їм заощаджувати ресурси тут”, — сказав Крикальов, перебуваючи на “Мирі”. “Вони кажуть, що це важко для мене — не дуже добре для мого здоров’я. Але зараз країна в такій складності, що можливість заощадити гроші повинна бути головним пріоритетом.”
Було укладено угоди між Америкою і Росією, що дозволило отримати фінансування для відправлення ще більше космонавтів та астронавтів на орбіту. Три місяці потому, 25 березня, після рекордних 311 днів у космосі, Крикальов нарешті повернувся на Землю. Коли він вирушав у політ, він був громадянином держави, якої тепер більше не існувало, що принесло йому прізвисько “останній радянський громадянин”.
Незважаючи на те, що він провів у космосі набагато більше часу, ніж планував, він одразу повернувся до тренувань після повернення і зрештою провів 803 дні в космосі, побивши попередні рекорди часу, проведеного над Землею. За розрахунками Universe Today, завдяки теорії відносності та розтягненню часу, він подорожував у майбутнє на цілих 0,2 секунди (що не зовсім компенсує місяці, проведені на “Мирі”).
