Людям з вираженою генетичною схильністю до накопичення надлишкового жиру необхідно значно більше фізичної активності.
У світлі останніх досліджень, проведених вченими медичного центру при Вандербільтському університеті, стає зрозуміло, що боротьба з ожирінням вимагає більш індивідуалізованого підходу, що враховує генетичні особливості кожної людини. Головне відкриття дослідження полягає в тому, що людям з вираженою генетичною схильністю до накопичення надлишкового жиру необхідно значно більше фізичної активності, ніж зазвичай рекомендується.
Ключовим фактором, що визначає необхідну кількість фізичної активності, є полігенний ризик для індексу маси тіла (BMI PRS). Люди з високими оцінками за цією шкалою мають значно більший ризик розвитку ожиріння. Для зниження цього ризику до рівня середньої схильності до надмірної ваги їм необхідно проходити понад 10 тисяч кроків на день. Це число може збільшуватися до дивовижних 14 500 кроків для деяких людей з найвищою генетичною схильністю до ожиріння.
Однак, незважаючи на значущість цього відкриття, воно підкреслює проблему, з якою стикаються багато людей: нестача часу і мотивації для виконання такого обсягу фізичних вправ щодня. Не всі готові або здатні виділити стільки часу на активний спосіб життя, особливо в сучасному світі, де ритм життя часто буває дуже інтенсивним.
Проте ці результати підкреслюють важливість перегляду рекомендацій щодо фізичної активності з урахуванням генетичних особливостей кожної людини. Індивідуалізований підхід до здорового способу життя, який враховує як фактори середовища, так і генетику, може бути більш ефективним у боротьбі з ожирінням та іншими захворюваннями, пов’язаними з надмірною вагою.
Таким чином, нові дослідження відкривають двері для глибшого розуміння того, як генетика впливає на нашу здатність до підтримання здорової ваги, і наголошують на необхідності перегляду підходів до попередження та лікування ожиріння в більш персоналізованому ключі.
