Джерелом випромінювання виступає лінійний прискорювач, розроблений за підтримки німецького Інституту динаміки швидкоплинних процесів. Під час імітації удару з його допомогою можна зробити близько сотні знімків. Потім вони компонуються у відеоряд, завдяки якому інженери можуть побачити процеси, що відбуваються всередині манекена або силової структури кузова.
Перший краш-тест “Мерседеса” відбувся 10 вересня 1959 року просто на майданчику біля заводу в Зіндельфінгені. Сьогодні компанія щорічно проводить до 900 таких тестів і ще близько 1700 санчастих випробувань, коли кузов або його частину встановлюють на рухому платформу і піддають впливу сил, що виникають під час реального зіткнення. У прагненні дізнатися, що ж відбувається в цей момент із силовою структурою, Mercedes-Benz першим у галузі вирішив звернутися до рентгенотехніки.
Технологію, яку німецький Інститут динаміки процесів, що швидко протікають (Fraunhofer-Institute for High-Speed Dynamics, Інститут Ернста Маха) розробляє з 2016 року, було випробувано на бічному краш-тесті седана C-Class і манекена SID II з жіночою анатомією, спеціально створеного для таких випробувань. Джерелом рентгенівського випромінювання виступив лінійний прискорювач, що працює на частоті 1 кілогерц. Він створює пучок фотонів з енергією до дев’яти мегаелектронвольт і дає змогу зазирнути всередину будь-якого матеріалу, що застосовується в конструкції автомобіля.
Імпульс рентгенівської установки триває лише кілька мікросекунд. Теоретично це дає можливість робити до 1000 знімків з високою роздільною здатністю на секунду, однак через швидкоплинність краш-тесту на виході виходить тільки сотня знімків, скомбінованих у захопливий відеоряд. Завдяки рентгену можна спостерігати, як стискається грудна клітка манекена і деформується силова структура кузова, причому радіація не впливає на роботу різноманітної записувальної та вимірювальної електроніки.
Не забули в “Мерседесі” і про людей. Відповідно до вимог регулюючих органів, приміщення, де проводять краш-тести із застосуванням рентгена, має комплексний захист від радіації, розроблений експертами Інституту Ернста Маха. Для вимірювання рівня випромінювання застосовуються дозиметри. Навколо будівлі зведено додаткову бетонну стіну завтовшки 40 сантиметрів і встановлено спеціальні двері масою 45 тонн.