Земна історія — це чергування спокійних періодів та масштабних катастроф. Масові вимирання, вибухи еволюції, кліматичні потрясіння виглядали хаотично й непередбачувано. Але нове дослідження вчених доводить: за ними стоїть прихована закономірність. Катастрофи на нашій планеті підкоряються складній мультифрактальній логіці, що формує своєрідний ритм історії Землі, розповідає NNews.
Дослідження було опубліковано в журналі Earth and Planetary Science Letters.
Геологічна шкала часу: від Гадейського еону до сьогодення
Земля існує близько 4,5 млрд років, і цей шлях поділений на великі часові етапи — еони. Сучасний Фанерозойський еон розпочався приблизно 540 млн років тому й включає Палеозой, Мезозой та Кайнозой.
Саме в цей період відбулися ключові події:
- розквіт життя в океанах;
- вихід живих істот на сушу;
- ера динозаврів та їхнє зникнення;
- становлення сучасних екосистем.
До нього існували інші еони: Протерозой, Архей та Гадей.
Вчені виявили «кластери катастроф»
Дослідники проаналізували дані про:
- стратиграфічні межі морських тварин,
- давніх організмів (конодонти, амоніти, граптоліти, нанопланктон),
- межі геологічних періодів за класифікацією Міжнародної комісії зі стратиграфії.
Виявилося, що межі між епохами не розподілені випадково. Вони групуються у кластери подій, які відділені довгими фазами відносного спокою.
Це відповідає мультифрактальній моделі — коли події підкоряються каскаду закономірностей, подібних до «кластерів у кластерах».
Скільки триває «зовнішній часовий масштаб» Землі?
Вчені визначили так званий outer time scale — масштаб, необхідний для розуміння усіх коливань планети.
- Мінімум: 500 млн років.
- Ідеально: 1 млрд років.
Дослідження коротших періодів не дає повної картини, адже може «пропустити» найбільші потрясіння.
Людство ж існує всього кілька сотень тисяч років — лише мить у масштабі геологічного часу та, ймовірно, у «тихій паузі» між великими катастрофами.
Математична модель хаосу
Щоб пояснити цей ритм, вчені створили нову математичну модель, яка поєднує закономірності фракталів і ймовірнісних процесів.
Вона показує:
- глобальні катастрофи та вимирання не випадкові;
- вони ієрархічні та впорядковані;
- закономірності повторюються у вигляді каскаду, як «матрьошка часу».
Що це означає для майбутнього людства?
Дослідження має величезне значення:
- допомагає зрозуміти, як розвивалася Земля протягом 4,5 млрд років;
- показує, що глобальні потрясіння — невід’ємна частина історії планети;
- відкриває можливість прогнозувати майбутні екологічні та кліматичні зміни.
«Ми маємо математичні докази, що зміни на Землі не просто хаотичні. Вони глибоко структуровані», — підсумовує автор дослідження Андрій Спірідонов.
Висновок
Історія Землі — це не хаос, а складна симфонія катастроф і відродження. Людство може бути свідком лише тихої паузи, яка колись знову перерветься глобальною перебудовою. І тепер наука робить перші кроки, щоб навчитися прогнозувати ці «удари долі».
