Сучасна історія Західної Європи визначається протистоянням. Європу довго зображували як оплот цивілізації, що протистоїть варварським масам усього світу. Однією з традицій, яка століттями відділяла європейців від інших народів, був канібалізм.
Хоча канібалізм часто вважається жорстокою та жахливою практикою, нові дослідження показують, що в Західній Європі люди вживали частини людського тіла ще з доісторичних часів і протягом наступних століть. Причини цього варіювалися: від виживання під час голоду до релігійних та лікувальних практик, зафіксованих у різні періоди.
Протягом Середньовіччя канібалізм набував поширення під час воєн, соціальних потрясінь і голоду. Проте існував і «медичний» канібалізм — деякі частини людського тіла вважалися цілющими.
Вічне табу
Протягом століть людське тіло сприймалося як матеріал для приготування різних ліків. Уже в ранньому Середньовіччі законодавчі кодекси, такі як Кодекс Феодосія та Вестготський кодекс, забороняли осквернення могил заради отримання засобів з людських останків.
Заборони на використання людських решток з лікувальною метою продовжували діяти й у наступні століття. Але ці закони з’являлися саме тому, що сама практика залишалася поширеною.
Християнські покаянні книги
З утвердженням християнства з’явилися покаянні книги, що регулювали суспільні норми. Наприклад, ірландські канони забороняли вживання крові або сечі під загрозою суворого посту. Покаянник архієпископа Кентерберійського Теодора містить заборону на вживання крові або сперми, особливо жінками, які пили кров своїх чоловіків у лікувальних цілях.
Заборони особливо стосувалися жінок, яким приписували магічну силу, що передавалася через кров.
Релігійний канібалізм?
Раннє християнство часто піддавали звинуваченням у канібалізмі через ритуал євхаристії. Згодом подібні звинувачення висували проти євреїв та інших «єретиків», наприклад, катарів.
Однак у випадку з християнськими святими тілесний контакт із їхніми мощами допускався. Олія, вода, пил і навіть каміння з місць поховання святих використовувалися як лікувальні засоби.
Кривава ванна імператора Костянтина
Легенда про імператора Костянтина і Папу Сильвестра I демонструє прагнення християнства викорінити жорстокі «поганські» практики. Згідно з переказом, Костянтин страждав від прокази і хотів вилікуватися, прийнявши ванну з крові тисяч дітей. Однак Папа Сильвестр переконав його прийняти хрещення, що нібито чудесним чином зцілило його.
Ця історія показує спробу християнства представити язичницькі вірування як жорстокі та протиставити їм силу віри.
Канібалізм у XIX столітті
Навіть у XIX столітті деякі медичні словники все ще містили згадки про лікувальні властивості людського жиру, крові та сечі. Такі уявлення перегукувалися з романтичними літературними образами вампірів і перевертнів.
Таким чином, ще до колонізації Америки та Африки канібалізм відігравав важливу роль у боротьбі між «дикунством» та християнством. Проте, християнство не відмовилося від цієї практики повністю, а трансформувало її в культ святих і реліквій.
Читайте оригінальну статтю.
