JWST зазирнув у серце Чумацького Шляху у новому захоплюючому зображенні

Завдяки своїм інфрачервоним можливостям космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) дозволяє астрономам зазирнути крізь газ і пил, що засмічують центр Чумацького Шляху, відкриваючи небачені раніше особливості.

Однією з найбільших загадок є область зореутворення під назвою Стрілець С, розташована приблизно за 300 світлових років від надмасивної чорної діри Чумацького Шляху.

За оцінками, 500 000 зірок формуються в цьому регіоні, який підривається випромінюванням від щільно упакованих зірок. Як вони можуть формуватися в такому інтенсивному середовищі?

Наразі астрономи не можуть цього пояснити.

“Ніколи не було жодних інфрачервоних даних про цей регіон з таким рівнем роздільної здатності і чутливості, які ми отримуємо за допомогою Вебба, тому ми бачимо тут багато особливостей вперше”, – сказав головний дослідник команди спостережень Семюель Кроу, студент бакалаврату Університету Вірджинії в Шарлотсвіллі.

“Вебб” виявляє неймовірну кількість деталей, що дозволяє нам вивчати зореутворення в подібних умовах у спосіб, який раніше був неможливий”.

Приблизні обриси допомагають визначити особливості в регіоні Стрільця С. (NASA, ESA, CSA, STScI, Samuel Crowe/UVA)

Область, показана на цьому зображенні, має ширину близько 50 світлових років і знаходиться на відстані близько 25 000 світлових років від Землі.

Кроу і його команда кажуть, що центр галактики знаходиться досить близько, щоб JWST міг вивчати окремі зірки.

Це дозволяє зібрати безпрецедентну інформацію про те, як зірки можуть формуватися в цій області, порівняно з іншими регіонами галактики.

Наприклад, астрономам цікаво, чи утворюються масивніші зорі в центрі Чумацького Шляху, на відміну від країв його спіральних рукавів.

Існує одна раніше невідома величезна протозірка, знайдена в центрі цього молодого скупчення. Вона у понад 30 разів перевищує масу нашого Сонця.

Астрономи кажуть, що хмара, з якої з’являються протозірки, настільки щільна, що світло від зірок за нею не може досягти телескопа, через що вона здається менш переповненою, хоча насправді це одна з найбільш щільно упакованих ділянок зображення.

Менші інфрачервоні темні хмари усіяні на зображенні, схожі на дірки в зоряному полі. Саме там формуються майбутні зорі.

Ще однією особливістю регіону, яку Кроу планує дослідити далі, є голкоподібні структури в іонізованому водні, які виглядають хаотично орієнтованими в багатьох напрямках.

“Зображення з “Вебба” приголомшливе, а наукові дані, які ми отримаємо з нього, ще кращі”, – каже Кроу.

“Масивні зірки – це фабрики, які виробляють важкі елементи в своїх ядерних ядрах, тому краще зрозуміти їх – це все одно, що дізнатися історію походження більшої частини Всесвіту”.

Цю статтю спочатку опублікував Universe Today. Читайте оригінал статті..