Інтерактивні іграшки впевнено зайняли полиці магазинів, і батьки все частіше стикаються з питанням — купувати чи ні? З одного боку, це зручний спосіб зайняти дитину. З іншого, виникають сумніви: чи не нашкодить така іграшка розвитку, чи не замінить живе спілкування? Разом із фахівцями з магазину дитячих товарів Г.У.Л.Ь.К.О розбираємось, коли інтерактив – це користь, а коли – зайве навантаження.
Що таке інтерактивна іграшка та як вона працює?
Йдеться не просто про кнопки, що світяться. Сучасні інтерактивні іграшки реагують на дії дитини: розмовляють, ставлять питання, «навчають» рахунку, кольорам, пісенькам. Вони залучають до процесу і дають відчуття зворотного зв’язку. Ви можете купити інтерактивну іграшку для дитини будь-якого віку та з будь-якими інтересами (http://www.gulko.com.ua/ua/g133717431-interaktivnye-myagkie-igrushki тільки подивіться, який тут вибір. Це може бути плюшева панда, яка розповідає казки, або столик із сенсорними елементами, звуками та мініекранами.
Дитина натискає кнопку – іграшка реагує. Повторює – іграшка хвалить. Процес подається як гра, але насправді імітує структуру раннього навчання.
Що говорять про це фахівці з дитячого розвитку?
Позиція нейропсихологів однозначна: інтерактив може бути корисним, але при дотриманні умов.
По-перше, дитина до трьох років пізнає світ через рух, дотик, міміку та контакт із людиною. Електронна іграшка не дає тактильного досвіду та не може замінити дорослого, який коментує дії, дає вибір та адаптує спілкування під реакцію малюка. Тому, якщо дитина до двох років проводить з інтерактивною іграшкою значний час – це обмежує розвиток живої мови, знижує моторику та фокус уваги.
По-друге, іграшка не повинна бути надто активною. Вона сама починає говорити, перебиває, звучить надто голосно – це перевантажує слухове сприйняття та заважає концентрації. Особливо у дітей із чутливою нервовою системою.
По-третє, важливо враховувати, які дії стимулює іграшка. Добре, якщо вона просить повторити звук, знайти потрібну форму, потягнути за важіль. Це допомагає розвивати причинно-наслідкові зв’язки. Погано, якщо іграшка просто співає та блимає, не вимагаючи участі.
Коли інтерактив – це допомога, а не шкода?
Інтерактивні іграшки добре працюють у кількох сценаріях:
- Як частина батьківської взаємодії Мама разом з дитиною натискає кнопки, озвучує те, що відбувається, обговорює.
- У коротких сесіях по 10-15 хвилин. Особливо якщо дитина втомилася, а дорослому потрібно зайняти її ненадовго. Але іграшка не повинна ставати основним «заняттям, що розвиває» дня.
- Після двох років. У цьому віці у дітей вже сформована база моторики та сприйняття, і вони можуть сприймати структурованіші сигнали — звук, світло, команди.
Для дітей з мовними та когнітивними труднощами – за показаннями логопеда чи дефектолога. Іноді правильна інтерактивна іграшка може мотивувати звукоімітацію, повторення та включення в контакт.