Посилення снігопадів на півночі Аляски за останні 25 років посприяли таненню вічної мерзлоти. Водночас із таненням замерзлого ґрунту вивільняється у чотири рази більше органічного матеріалу, доступного для розкладання мікроорганізмами, яке супроводжується виділенням вуглекислого газу та метану — одних із основних парникових газів, що відповідальні за теперішню стрімку зміну клімату. Дослідження опубліковане у журналі AGU Advances.
Яким чином сніг може сприяти таненню вічної мерзлоти?
Через зміну клімату період, під час якого Арктика покрита снігом, дедалі більше скорочується. Але разом із цим кількість снігу, що випадає, збільшується. Це призводить до того, що ґрунт покривається товщим шаром снігу, що може впливати на його вічну мерзлоту, багату на вуглець і азот. Глибший сніг, особливо восени, означає, що земля краще захищена від морозного повітря і цим потовщується її шар, який піддається сезонним циклам танення та замерзання. Окрім цього, глибший сніговий покрив може змінювати угруповання рослин, що ростуть після його сходження, та сприяти їхньому зростанню. У такому разі з ґрунту активніше вивільняється вуглець та азот.
Прагнучи з’ясувати, як насправді впливає товстий сніг на вічну мерзлоту, вчені Аляскинського університету та Каліфорнійського університету в Ірвіні протягом 1994-2021 років спостерігали за замерзлим ґрунтом на локації на півночі Аляски та реєстрували його покриття снігом.
Як вплинув сніг на вічну мерзлоту?
Результати вказують, що за 25-річний період первинна продукція, тобто кількість синтезованої рослинами органічної речовини, виросла на 45 відсотків. А ґрунт під товстим снігом у 20-80 сантиметрів був на приблизно 8 градусів вищої температури у період між груднем і травнем, ніж на ділянках без снігу. Усе це посприяло тому, що кількість органічної речовини, доступної для розкладання ґрунтовими мікробами, збільшилася у чотири рази. Також на 200 відсотків зросло вивільнення вуглецю із вічної мерзлоти із жовтня по травень.
Вчені занепокоєні, що з прискоренням потепління Арктики та збільшенням снігових опадів втрата захопленого у вічній мерзлоті вуглецю відбуватиметься ще швидше, ніж вважалося дотепер. Це матиме великі наслідки як для арктичних екосистем, так і для місцевих людських популяцій та глобального клімату загалом, підсумовують автори.
Джерело: nauka.ua