Ілюзія Місяця збивала з пантелику великих філософів Стародавньої Греції та найвидатніші уми Наукової революції – і досі немає чіткого пояснення цього феномену.
Чи помічали ви, що Місяць виглядає більшим, коли він сходить або заходить? Це і є ілюзія Місяця – оптичний обман, який змушує Місяць здаватися більшим, коли він знаходиться поблизу горизонту, ніж коли піднімається високо в небі.
Вважається, що Арістотель розмірковував над цим ефектом ще в 4 столітті до нашої ери. Він приписував це збільшувальним властивостям земної атмосфери. Згідно з його теорією: коли Місяць спостерігається на горизонті, світло проходить через більшу частину щільної атмосфери, що нібито розширює його, як лупа.
Це не зовсім хибна думка, на відміну від деяких інших ідей Арістотеля, хоча зараз ми знаємо, що ілюзія Місяця – це трюк людської візуальної системи, а не дивна робота планетарних систем.
Місяць може виглядати різного розміру для неозброєного ока, але за допомогою лінійки можна виміряти фотографії Місяця і показати, що його ширина залишається однаковою протягом ночі, незалежно від того, чи він знаходиться на горизонті або високо в небі.
Як і багато інших оптичних ілюзій, ця загадка, ймовірно, пов’язана з контекстом і перспективою. Більшість сучасних пояснень погоджуються, що ілюзія Місяця грає з нездатністю нашого мозку точно визначити розмір і відстань незвичних об’єктів, таких як Місяць, хоча не зовсім зрозуміло, як і чому це відбувається.
Одна з теорій полягає в тому, що об’єкти на горизонті – дерева, гори та будівлі – створюють враження, що Місяць ближче, і тому ми сприймаємо його більшим за розміром. Коли Місяць високо в небі, без близьких орієнтирів, ми сприймаємо його як більш віддалений, а отже, і менший.
Схожий ефект спостерігається в знаменитій ілюзії Понцо, де дві однакові лінії здаються різної довжини через контекст збіжних ліній. Ширший контекст зображення змушує мозок сприймати верхню лінію як більш далеку та велику, хоча насправді обидві лінії однакового розміру. Уявіть собі ілюстрацію, перевернуту догори ногами; можливо, щось подібне відбувається з ілюзією Місяця.
Або ж питання більше у розмірі, а не у відстані. Коли Місяць знаходиться поруч із знайомими об’єктами на горизонті, ми можемо оцінити його величину, і він здається величезним. Коли ж він високо в небі і немає знайомих об’єктів для порівняння, він здається меншим.
Однак, як пояснює NASA, ці пояснення не є ідеальними. Вони зазначають, що астронавти на орбіті також відчувають ілюзію Місяця, хоча у них немає проблем з об’єктами на горизонті, які спотворюють наше сприйняття відстані та розміру.
Не маючи повного пояснення ілюзії Місяця, NASA підходить до цього питання досить спокійно: «Незважаючи на відсутність точного пояснення того, чому ми бачимо його таким чином, ми можемо погодитися, що – реальний він чи ілюзія – великий Місяць є прекрасним видовищем».
«Тож, поки хтось не розгадає, що саме робить наш мозок, найкраще просто насолоджуватися ілюзією Місяця і тими настрійними, атмосферними, а іноді навіть моторошними пейзажами, які вона створює», додають вони.
