Штучний інтелект уперше став учасником відкриття у фундаментальній математиці. Дослідники Скотт Ааронсон (Університет Техасу, Остін) та Фрік Віттевен (CWI Amsterdam) за допомогою GPT-5 довели, що можливості ампліфікації у квантовому класі складності QMA мають природні межі.
У моделі QMA (аналог NP у квантових обчисленнях) «Мерлін» надсилає квантовий доказ, а «Артур» перевіряє його за допомогою квантового алгоритму. Йдеться про два параметри: повнота (ймовірність прийняти правильний доказ) та достовірність (ймовірність відкинути хибний).
Завдяки технікам ампліфікації їх можна підвищувати, повторюючи перевірки. Було відомо, що повнота може наближатися до одиниці з подвійною експоненціальною швидкістю, але чи можливо перевершити цей бар’єр — лишалося відкритим питанням.
Саме тут GPT-5 зробила прорив: штучний інтелект запропонував нову математичну переформуляцію задачі, яка дозволила застосувати інструменти з теорії апроксимацій. У результаті доведено:
- повнота не може перевищити межі подвійної експоненти;
- достовірність можна знизити лише до експоненційно малої величини.
Таким чином, межі ампліфікації у QMA виявилися фундаментальними. Хоча головне питання — чи збігаються класи QMA та QMA1 — залишається відкритим, дослідження показує: ШІ вже стає співтворцем відкриттів у квантовій інформатиці та математиці.
