Нове дослідження підтвердило, що генітальний герпес є найбільш поширеною незліченною статевою інфекцією (ЗПСШ) у світі, яка не має ліків і є довічною.
Навантаження на глобальне здоров’я є величезним. За останніми даними за 2020 рік, майже 900 мільйонів людей по всьому світу на даний момент живуть з генітальним герпесом.
Це близько 24 відсотків людей віком до 50 років, які мають цю незворотну хворобу.
Приблизно 520 мільйонів з цієї групи мають генітальний герпес через вірус простого герпесу другого типу (HSV-2). Приблизно 376 мільйонів заразилися через інфекцію HSV-1.
HSV-1 зазвичай викликає тільки герпес на губах та в навколишніх ділянках, але його можна передавати через статевий контакт, і він може спричиняти генітальний герпес у людей без попередньої оральної інфекції.
Для порівняння, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) повідомила, що у 2020 році було зафіксовано 129 мільйонів нових випадків хламідіозу, ще однієї дуже поширеної ЗПСШ.
Але хламідіоз можна вилікувати. Герпес — ні, і тому випадок, інфікований у 2020 році, може залишатись проблемою на роки вперед.
“Необхідно терміново впровадити нові заходи для профілактики та лікування… для контролю інфекцій HSV та зниження супутнього навантаження хвороб”, — заявляють автори аналізу, на чолі з епідеміологом Маналем Харфушем з Weill Cornell Medicine-Qatar, філії Корнелльського університету.
Оцінки підтримані і замовлені ВООЗ як частина регулярного моніторингу випадків ЗПСШ по всьому світу, і хоча дані все ще відсутні в деяких частинах світу та для деяких груп людей, результати свідчать, що генітальний герпес має величезний і часто ігнорований вплив на глобальне здоров’я.
“Не було зроблено достатньо, щоб вирішити цю поширену інфекцію”, — зазначає медичний співробітник ВООЗ Самі Готліб, один з авторів нового звіту.
Генітальний герпес може бути дуже складним для діагностики та відслідковування, оскільки інфекції часто не супроводжуються симптомами, а результати кров’яних тестів можуть бути хибними. Більшість людей навіть не здогадуються, що вони носії вірусу, який швидко передається через контакт із виразками або тілесними рідинами.
Інші відчувають біль та дискомфорт під час загострень, що може вплинути на їхнє сексуальне життя та психічне благополуччя.
Згідно з поточним аналізом, оцінка кількості людей віком до 50 років, які мають хоча б один випадок генітальної виразки, викликаної HSV, становить 188 мільйонів для HSV-2 та 17 мільйонів для HSV-1.
Це 205 мільйонів людей, які можливо страждають від генітальних виразок щорічно.
Хоча противірусні препарати можуть дещо лікувати ці рецидивуючі інфекції, зменшуючи їх тривалість і тяжкість, вони не можуть вилікувати хворобу, і не всі вони ефективні.
Частина проблеми полягає в тому, що герпес має великий соціальний стигматизм, що робить дослідження цієї інфекції особливо складним.
“Герпес може бути руйнівною хворобою. Але через те, що це передається статевим шляхом, люди не хочуть про це говорити”, — пояснив імунобіолог Акіко Івасаки з Єльського університету у 2023 році.
Івасаки є одним з кількох учених, які тестували можливі вакцини проти герпесу, але вони кажуть, що дослідження застопорилося через відсутність інвестицій.
“Люди колись писали мені постійно, запитуючи, коли буде доступна вакцина, кажучи, що їхнє життя зруйноване вірусом. Але без зацікавленості фармацевтичних компаній ми не можемо рухатися далі”, — пояснила Івасаки у пресрелізі Єльської медичної школи минулого року.
Окрім болю та дискомфорту, викликаного генітальними виразками, вірусна інфекція також може збільшити ризик заразитися вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), і може поставити під загрозу життя новонароджених.
Нещодавні докази свідчать, що вірус може навіть сприяти розвитку деменції в подальшому житті, якщо інфекція пошириться в мозок.
Тим не менш, Харфуш і колеги кажуть, що “майже не існує специфічних програм для профілактики та контролю HSV, навіть в країнах з розвиненими ресурсами, частково через відсутність інструментів для вирішення таких широко поширених, часто безсимптомних і невиліковних інфекцій на рівні популяції”.
Доступні методи лікування та скринінгові тести, за словами авторів, мали лише “скромний” вплив на рівень захворюваності, у кращому випадку.
Дослідження було опубліковано в журналі BMJ.
