Уявіть фотографію ваших прадідусів, дідусів і батьків, що стоять поряд. Ви побачили б схожість, але кожне покоління мало б свої унікальні риси.
Це найпростіший приклад еволюції: спадковість із модифікаціями.
За багато поколінь можливі вражаючі зміни. Саме так виникла різноманітність життя на Землі.
Проте цю ідею часто розуміють неправильно, як шлях до “вищих” чи “кращих” організмів. Наприклад, знаменита ілюстрація Рудольфа Заллінгера 1965 року “Дорога до Homo sapiens” показує еволюцію людини у вигляді покрокового розвитку від мавпоподібних предків до сучасної людини.
Ця концепція, розширена на інші види, привела до ранніх палеонтологічних теорій про ортоґенез або “прогресивну еволюцію”, у якій кожне покоління вдосконалюється.
Але еволюція не має фінішної лінії. Немає кінцевої мети чи стану. Організми еволюціонують під впливом природного добору або через випадкові зміни без чіткої спрямованості.
У новому дослідженні, проведеному разом із Макахле Сміт із Гарвардського університету, ми виявили, що в багатьох видів папоротей еволюція репродуктивних стратегій не завжди була односпрямованою, а іноді навіть поверталася до менш спеціалізованих форм.
Це відкриття кидає виклик традиційним уявленням про “поступовий прогрес” у біології.
Читайте оригінальну статтю.