До кінця цього десятиліття держави та приватні компанії можуть почати видобуток на поверхні Місяця.
Але зі зростанням доступу до космосу для різних країн і корпорацій важливо запитати себе: які комерційні дії ми готові дозволити, зокрема на Місяці?
Зараз настав час створити правила й регуляції, які захистять наше спільне майбутнє у космосі та забезпечать збереження Місяця як символу й натхнення для наступних поколінь.
1. Навіщо видобувати ресурси на Місяці?
Програма Artemis, яка фінансується NASA, вартує мільярди доларів і має на меті не лише відправку астронавтів на Місяць, але й створення основ для майбутніх видобувних операцій.
Китай також рухається в цьому напрямку.
Це розпочало нову «місячну гонку», у якій приватні компанії змагаються за можливість видобувати ресурси Місяця, потенційно продаючи їх урядам у рамках космічного ланцюга постачання.
Сьогодні всі ресурси для космічних місій постачаються із Землі, що робить такі базові речі, як вода та паливо, надзвичайно дорогими.
Наприклад, літр води, доставлений на Місяць, коштує дорожче за золото. Але, перетворюючи водяний лід на Місяці на водень і кисень, можна заправляти космічні апарати прямо на місці. Це зробить далекі космічні подорожі, зокрема на Марс, значно реальнішими.
Ресурси рідкісноземельних металів на Місяці, необхідних для сучасних технологій, також можуть зменшити навантаження на виснажувані земні запаси.
Приватні компанії можуть випередити космічні агентства; деякі стартапи можуть розпочати видобуток на Місяці раніше, ніж NASA здійснить наступну висадку астронавтів.
2. Як видобуток може змінити вигляд Місяця із Землі?
Під час видобутку матеріалів із поверхні Місяця утворюється пил. Через відсутність атмосфери цей місячний пил може переміщатися на великі відстані.
Цей поверхневий матеріал, який пройшов «космічну ерозію», виглядає тьмянішим, ніж більш відбивні шари, що лежать під ним. Порушення цього пилу може змінити вигляд Місяця: деякі ділянки стануть яскравішими, а інші – тьмянішими через осідання пилу.
Навіть невеликі операції можуть спричинити достатньо значні зміни, щоб їх можна було помітити.
Контроль за місячним пилом стане ключовим аспектом забезпечення сталого й мінімально руйнівного видобутку.
3. Кому належить Місяць?
Договір про космос (1967) стверджує, що жодна країна не може «володіти» Місяцем чи будь-яким небесним тілом.
Проте незрозуміло, чи порушує цей договір видобуток ресурсів приватними компаніями.
У 1979 році було ухвалено Договір про Місяць, який оголошує Місяць і його природні ресурси «спільною спадщиною людства». Це часто трактується як заборона комерційного видобутку.
Натомість Угоди Artemis (2020) дозволяють видобуток, водночас підтверджуючи положення Договору про космос щодо заборони претензій на володіння Місяцем.
Договір про космос також передбачає, що дослідження космосу повинні приносити користь усім людям на Землі, а не лише заможним країнам і корпораціям.
Деякі експерти стверджують, що це означає необхідність ділитися прибутками від видобутку на Місяці з усіма країнами.
4. Як виглядатиме життя місячних шахтарів?
Уявіть, що ви працюєте 12 годин у важких умовах. Ви знесилені, голодні та відчуваєте сильний стрес. Деякі ваші колеги отримали травми чи втратили свідомість. Ви мрієте знайти іншу роботу, але не можете – ви застрягли в космосі.
Такий сценарій наголошує на небезпеці поспішного видобутку без врахування ризиків для працівників.
Умови низької гравітації несуть загрози здоров’ю:
- втрата кісткової та м’язової маси,
- ризик остеопорозу,
- ураження нирок і серцево-судинної системи,
- зниження імунітету.
Крім того, вплив космічної радіації збільшує ризик розвитку раку та може вплинути на фертильність.
Місячні шахтарі також стикатимуться з тривалою ізоляцією та інтенсивним психологічним стресом. Для захисту їхнього здоров’я й добробуту необхідні чіткі закони та рекомендації.
Оскільки регуляторні органи залишатимуться на Землі, шахтарі можуть опинитися без підтримки в умовах несправедливих умов праці.