Вивчення цього потоку допоможе вченим зрозуміти, як взаємодіють один з одним шари атмосфери газового гіганта.
Як і у Землі, у газового гіганта Юпітера шарувата атмосфера. Дослідники вивчають її за допомогою наземних і космічних телескопів в інфрачервоному, видимому, радіо- та ультрафіолетовому діапазонах. Це дає змогу розгледіти глибші шари атмосфери, де формуються шторми і хмари.
Конкретно “Джеймс Вебб”, який веде спостереження в ближньому інфрачервоному діапазоні, краще бачить верхні шари атмосфери, за 25-50 кілометрів над хмарами планети. І ось учені знайшли в даних телескопа нову рису атмосфери Юпітера – дуже швидкий потік шириною 4,8 тисячі кілометрів над екватором планети.
Спостереження вели за допомогою інструменту NIRCam у липні 2022 року. З різницею в 10 годин – доба на Юпітері – апарат робив знімки планети через чотири фільтри, кожен з яких “підсвічував” деталі атмосфери на різних висотах.
Відкритий потік мчить на висоті 40 кілометрів над хмарами зі швидкістю приблизно 515 кілометрів на годину – удвічі швидше за мінімальну швидкість вітру урагану п’ятої категорії на Землі. Результати роботи опубліковані в журналі Nature Astronomy.
“В екваторіальній стратосфері Юпітера, високо над хмарами і серпанком, за якими ми ведемо спостереження в цих діапазонах хвиль, патерни вітру і температури хоч і складні, але все ж повторювані. Якщо сила нового потоку пов’язана з цими патернами стратосфери, то протягом наступних двох-чотирьох років ми побачимо в ньому значні зміни. Не терпиться перевірити цю теорію найближчими роками”, – описала подальші плани співавторка дослідження Лей Флетчер (Leigh Fletcher), планетолог із Лестерського університету (Велика Британія).
Щоб “вплести” джет у тривимірну структуру атмосфери Юпітера, вчені зіставили дані “Вебба” зі спостереженнями космічного телескопа “Габбл”. І автори планують продовжити аналізувати дані апаратів, щоб визначити, як швидкість і висота нового потоку змінюються з часом.
Багато спостережень за атмосферою Юпітера досі ставлять астрономів у глухий кут, оскільки не мають прямих аналогів на інших планетах. Наприклад, до польотів “Вояджерів” багато вчених вважали, що Велика Червона пляма – тверда, оскільки сама ідея атмосферної бурі, що триває багато століть спостережень, здавалася немислимою. Нововідкриті атмосферні потоки здатні допомогти дослідникам наблизитися до розуміння особливостей атмосфери найбільшої планети, доступної для детальних безпосередніх спостережень.
