Деякі тропічні ссавці мають “місячну фобію”

Місячне світло може стати як катастрофою, так і тріумфом у тваринному світі, допомагаючи видам з обмеженим зором легше вполювати здобич, а тим, хто може стати здобиччю, зменшуючи кількість місць, де можна сховатися в темряві. У новому дослідженні ми з’ясували, які види тварин отримують користь від місячного світла, а які – уникають його, за допомогою фотопасток у тропічних лісах.

Команда, яка розмістила свої результати на сервері препринтів bioRxiv, ще не пройшовши експертну оцінку, вивчила дані фотопасток про 88 видів ссавців у 17 заповідних тропічних лісах на трьох континентах. Підстилка тропічних лісів – одне з найтемніших місць, де живуть наземні ссавці, і команда хотіла з’ясувати, як різні види реагують на зміни місячного циклу.

Види, які активно уникали або значно знижували рівень своєї активності в найяскравіші місячні ночі, вважалися такими, що мають “місячну фобію”. Ця характеристика була виявлена у 14 з 88 видів; найчастіше вона зустрічалася у гризунів, які становили 11 з цієї групи, хоча це лише 25 відсотків від загальної кількості видів.

Види, що належать до категорії місяцефобів, також, ймовірно, були більш нічними, хоча вони були менш активними як вночі, так і вдень, коли ночі були освітлені місяцем. У місячні ночі 11 з 14 видів, що належать до категорії місяцефобів, знижували не лише нічну активність, але й загальний рівень активності.

Ті тварини, які мали більшу ймовірність бути активними вночі, також були більш схильні до активності під час молодика, але менш схильні до активності в повний місяць.

З 88 видів 20 були віднесені до категорії нічних, а дев’ять – до денних, тобто активних вдень. Лише один вид потрапив до сутінкової категорії – найбільш активний на світанку і в сутінках. Це був звичайний тапеті (Sylvilagus brasiliensis), який також виявився місячним філіком, поряд з білогубою пекарі (Tayassu pecari) і чотирипалою слоновою землерийкою (Petrodromus tetradactylus).

Дослідження також виявило, що 70 з 88 видів не реагують на зміни місячного циклу. Команда припускає, що це сталося з однієї з двох причин: або їхня нічна активність не змінювалася залежно від яскравості Місяця, або їхні дані не вдалося класифікувати через високе співвідношення шуму до сигналу. Загалом 14 видів були віднесені до категорії з недостатньою кількістю даних, оскільки для них було зроблено менше 50 спостережень протягом ночі.

Деякі запропоновані пояснення для трьох видів місячних філіків включають те, що пекарі – це великі ссавці, які живуть групами, що може протидіяти яскравості Місяця, потенційно полегшуючи хижакам їхнє виявлення. Автори також повідомляють, що в інших дослідженнях було помічено, що два інших види місячних ссавців також змінюють свою поведінку в ночі повного місяця.

З іншого боку, такі місяцефобні види, як броненосці та пакаси, повинні уникати як природних хижаків, так і полювання з боку сільських та корінних громад.

Загалом, дослідники роблять висновок, що необхідні додаткові дослідження для подальшого пояснення змін у моделях активності у відповідь на зміни у світлі Місяця. Особливий інтерес може становити вивчення пологу тропічного лісу, оскільки зміни в місячному циклі потенційно можуть мати більш виражений вплив на види, які там мешкають.