США не запускали ядерний реактор у космос понад 60 років. Тепер приватна компанія Antares отримала від Космічних сил США $161 млн, щоб знову довести таку технологію до орбітального застосування — і перші випробування заплановані вже на 2027 рік.
Йдеться про компактний реактор Mark-1, який має забезпечувати космічні апарати постійною електроенергією. Для військових супутників це особливо важливо, оскільки сучасні системи потребують дедалі більше потужності для обчислень та іншого обладнання.
$161 млн на ядерну енергетику в космосі
Компанія Antares отримала Strategic Breakthrough Award від Космічних сил США. Фінансування спрямоване на розвиток ядерних енергетичних систем для майбутніх космічних місій.
Це одна з найбільших поточних американських інвестицій у ядерну енергетику для космосу. Водночас гроші мають допомогти Antares перейти від наземних випробувань до системи, яку потенційно можна буде відправити на орбіту.
Перш ніж говорити про запуск, компанії необхідно довести працездатність реактора на Землі, інтегрувати систему з космічним апаратом і пройти необхідну підготовку до польоту.
Про це повідомляє NNews із посиланням на Interesting Engineering.
Найцікавіше — реактор має працювати понад пів року
Antares планує розпочати випробування Mark-1 у 2027 році. У межах демонстраційної програми реактор має працювати понад шість місяців.
Mark-1 вироблятиме електроенергію за допомогою замкненого циклу Брайтона. Теплова енергія від реактора перетворюватиметься на електричну безпосередньо всередині енергетичної системи.
Для відведення тепла конструкція використовує теплові трубки. Такий підхід дозволяє обійтися без значної кількості механічних компонентів, характерних для традиційних систем охолодження.
Якщо спростити, принцип схожий на систему, яка передає тепло від одного вузла до іншого без складної мережі насосів і рухомих механізмів.
Чому космосу взагалі потрібна атомна енергія
Звичайні сонячні панелі мають очевидне обмеження: кількість доступної енергії залежить від умов освітлення та можливостей самої сонячної системи.
Ядерний реактор працює інакше. Він може бути постійним джерелом електроенергії незалежно від того, наскільки інтенсивно освітлена поверхня апарата.
Для військових супутників це означає потенційно більші енергетичні резерви для потужних обчислень та інших систем.
Antares також розглядає ядерну енергетику не просто як спосіб виробляти електроенергію. Постійне джерело потужності може дати космічному апарату більше свободи для маневрів, не витрачаючи так швидко обмежені запаси енергії.
Перед Mark-1 компанія вже випробувала інший реактор
Новий проєкт не починається з нуля.
4 червня цього року мікрореактор Mark-0 компанії Antares досяг початкової критичності в Національній лабораторії Айдахо.
Початкова критичність означає, що в реакторі вдалося підтримувати самопідтримувану ланцюгову реакцію поділу ядер. Випробування було дозволене Міністерством енергетики США в рамках Reactor Pilot Program.
За даними джерела, Antares стала першою приватною компанією, яка досягла критичності вдосконаленого реактора в межах цієї програми.
Цей досвід має стати основою для подальших випробувань Mark-1.
США хочуть повернути реактори на орбіту після 1965 року
Тут і знаходиться головна особливість історії.
США вже використовували ядерний реактор у космосі, але це було дуже давно. У 1965 році NASA запустило SNAP-10A — експериментальну систему ядерного електроживлення.
Відтоді американські космічні апарати не отримували нового ядерного реактора на орбіті.
Таким чином, якщо нинішній проєкт дійде до успішного космічного випробування, США фактично повернуться до технології після більш ніж шести десятиліть перерви.
Але між наземним реактором і реактором у космосі є принципова різниця. Системі необхідно витримати запуск, працювати в умовах космосу та стабільно забезпечувати апарат енергією далеко від звичайної інфраструктури.
Що це може змінити
Поки що Mark-1 не є готовою орбітальною системою. Нинішній етап — це розвиток і випробування технології.
Водночас американська влада вже визначила конкретні цілі щодо використання ядерної енергетики в космосі. Виконавчий указ 14369 передбачає можливість розміщення ядерних реакторів у космосі вже з 2028 року.
Окрема американська ініціатива передбачає створення ядерного енергетичного джерела на поверхні Місяця до 2030 року.
Тому проєкт Antares вписується у ширшу програму США, яка передбачає використання ядерної енергетики там, де сонячних панелей або інших традиційних джерел може бути недостатньо.
💡 Цікаво знати
Antares залучила $470 млн у рамках раунду фінансування Series C у липні 2026 року.
Це показує, що розвиток космічної ядерної енергетики відбувається не лише за рахунок державних контрактів. Компанія паралельно залучає значні приватні інвестиції.
❓ Головне питання: чи побачимо ядерний реактор на орбіті вже у 2028 році?
Поки що гарантувати це не можна.
У 2027 році Antares лише планує розпочати випробування Mark-1, причому система повинна продемонструвати тривалу роботу. Після наземних випробувань ще потрібно пройти етап інтеграції з космічним апаратом та підготовки до польоту.
Тобто $161 млн — це важливий крок до космічного реактора, але ще не підтвердження його появи на орбіті.
Понад 60 років — між двома американськими ядерними реакторами
Історична пауза тут не менш цікава за саму технологію.
У 1965 році США випробували SNAP-10A. Тепер Antares намагається створити значно сучаснішу систему, розраховану на потреби космічних апаратів нового покоління.
Різниця полягає не лише у віці технологій. Сьогодні супутникам потрібна дедалі більша кількість енергії для обчислень, складних бортових систем і потенційно більш активних операцій на орбіті.
Саме тому головна інтрига проєкту Antares — не просто повернення атомної енергії в космос. Компанія намагається довести, що компактний реактор можна перетворити з наземного прототипу на стабільне джерело енергії для космічного апарата.
Якщо це вдасться, 60-річна перерва США у космічній ядерній енергетиці завершиться вже не черговим експериментом, а переходом до нової практичної епохи.
