Вчені виявили сліди присутності водяної пари в атмосфері далекої екзопланети. Однак навряд це робить GJ 486 b придатною для життя.
Червоні карлики — найпоширеніші зірки у Всесвіті, тому більшість існуючих екзопланет мають сформуватися навколо зірок такого класу. Через низьку температуру карликів їх зона проживання розташовується вкрай близько до зірки, тому щоб на поверхні планети могла існувати рідка вода, вона повинна звертатися «впритул» до свого світила.
Дослідники неодноразово показували, що, попри ранні уявлення про придатність червоних карликів для розвитку життя, насправді ці зірки набагато непередбачуваніші, ніж наше Сонце. Їхнє жорстке ультрафіолетове і рентгенівське випромінювання здатне легко зруйнувати атмосферу планети. І довгий час астрономи ставили питання, чи може кам’яниста планета в принципі підтримувати або відновлювати повітряну оболонку, звертаючись навколо червоного карлика.
Щоб відповісти на це питання, дослідники з NASA звернули увагу на екзопланету GJ 486 b , розташовану за 26 світлових років від Землі, в сузір’ї Діви . Ця планета знаходиться надто близько до свого червоного карлика, через що температура на її поверхні досягає 430 градусів за Цельсієм. Однак, за допомогою спектрографа ближнього інфрачервоного діапазону вчені змогли зафіксувати сліди присутності на ній водяної пари. Дослідження прийнято до публікації в журналі The Astrophysical Journal Letters .
Якщо ця пара є в атмосфері планети, значить, у неї зберігається повітряна оболонка, попри спекотний жар і близькість до зірки. Але дослідники попереджають, що насправді джерелом води на GJ 486 b може бути… сама зірка: як і на Сонці, на GJ 486 водяна пара може утворюватися в холодних темних плямах, і з урахуванням того, що цей червоний карлик набагато холодніший від нашого світила пара на його поверхні може формуватися більше.
Виявлення водяної пари в атмосфері кам’янистої екзопланети було б астрономічним проривом, проте вчені застерігають від надмірно сміливих висновків. Якщо водяна пара дійсно присутня в атмосфері GJ 486 b, це може вказувати на вулканічну активність планети, завдяки чому її повітряна оболонка, що руйнується під впливом зірки, постійно поповнюється. Вчені сподіваються, що за допомогою нових інструментів вони зможуть детальніше вивчити «поведінку» планети та розподіл тепла на її поверхні. Це дозволить підтвердити чи спростувати наявність у неї атмосфери.
