Міжнародна група дослідників дійшла висновку, що ранні примати харчувалися переважно м’якими фруктами, через що навіть заробили карієс.
Відомо, що в раціоні ранніх форм гомінідів – австралопітеків – 3,4 мільйона років з’явилася значна кількість ресурсів, що їх давала савана: злаків, осоки, бульб. Науковці з університетів Отаго (Нова Зеландія) та Дьюка (США) вирішили дізнатися про меню більш ранніх можливих наших предків – єгиптопітека, парапітека, пропліопітека, апідіума та катопітека. Висновки дослідників представлені в American Journal of Biological Anthropology.
Найвідоміший з перерахованих вище ранніх приматів – єгиптопітек (Aegyptopithecus), який вважається базальним для вузьконосих мавп (до яких, по суті, належить і людина). Він жив приблизно 28-33 мільйони років тому на території сучасного Єгипту, до поділу мавпоподібних і людиноподібних. На тій самій території, але трохи раніше (від 40 до 33 мільйонів років тому) мешкали інші ймовірні предкові форми антропоїдних приматів – парапітеки (Parapithecus).
Пропліопітеків (Propliopithecus), що мешкали в тій же Північній Африці, зазвичай вважають предками гібонів. Апідіуми (Apidium) жили від 30 до 28 мільйонів років тому і теж на території Єгипту. Там же близько 36 мільйонів років тому мешкали катопітеки, відомі за видом Catopithecus browni, яких теж відносять до прабатьківських форм вузьконосих мавп. Всі останки перерахованих вище тварин у різний час знайшли на території Фаюмської западини, що знаходиться на захід від річки Ніл.
Учені досліджували 100 зубів єгиптопітеків, 99 – пропліопітеків, 72 зуба парапітеків, 82 – апідіумів, 68 – катопітеків. Дослідників цікавили відколи на зубах, які свідчили про те, що їхні володарі харчувалися твердою їжею (горіхами та насінням), а ще карієс, який міг вказувати на те, що в раціоні приматів були солодкі вуглеводи – м’які фрукти. Саме через них це захворювання з’явилося в сучасних приматів.
Автори дослідження дійшли висновку, що відколи на зубах зустрічалися рідко в усіх п’яти вивчених представників ранніх форм приматів – загалом лише в п’яти відсотках випадків. Це явище було менш поширеним порівняно з сучасними приматами і виявилося характерним лише для 21 зуба з 421 дослідженого.
Під час поділу на три родини антропоїдів усіх вивчених приматів поширеність відколів варіювалася: 2,6 відсотка в парапітеків, шість відсотків – у пропліопітеків, 7,4 відсотка – в олігопітекових (споріднена форма катопітеків). На зубах пропліопітеків учені також виявили три каріозні ураження. Усе це, на думку дослідників, свідчить про те, що ранні примати харчувалися м’якими фруктами. Хто знає, можливо, саме з тих часів у нас залишилася любов до солодкого.
“Фаюмський літопис скам’янілостей відображає критичний момент, коли наш родовід адаптувався до більш сухого і прохолодного клімату. І цьому сприяло харчування фруктами”, – розповів один з авторів дослідження доктор Метью Р. Бортс з Університету Дьюка.
