Вчені, які досліджують складні біотопи відкладів Великого Солоного озера в штаті Юта, здогадувалися, що нематоди, також відомі як аскариди, живуть у цих просторах, але ніхто ніколи не знаходив їх – до цього часу. Це нове відкриття дозволяє припустити, що у Великому озері може існувати ціла павутина прихованого життя.
Професор і аспірант, озброївшись молотком, взялися за мікробіаліти – рифоподібні структури з насипів карбонату кальцію, що вкривають приблизно п’яту частину дна озера, – і виявили тисячі крихітних черв’яків, що живуть там. Розбивши мікробіаліт, вони виявили кілька видів черв’яків, які додалися до двох відомих багатоклітинних тварин, що живуть у надзвичайно солоних водах: соляних креветок (Artemia sp.) та личинок соляної мухи (Ephydra sp.).
Нематоди відомі своєю різноманітною здатністю виживати практично в будь-якому середовищі існування і є одними з найпоширеніших тварин у світі, що налічують 250 000 видів. Велике Солоне озеро в штаті Юта має солоність близько 15 відсотків у південному рукаві, тоді як північний рукав солоний на 30 відсотків, що робить його одним з найсолоніших водойм на Землі. Солоність води в місці, де були виявлені нематоди, становить близько 20%, що робить його найбільш солоним середовищем, в якому коли-небудь були знайдені нематоди.
“Яка межа життя тварин? В яких середовищах тварини можуть вижити? Це змушує нас замислитися про інші планети, де ми можемо знайти складне багатоклітинне життя”, – сказав старший автор дослідження, професор Майкл Вернер (Michael Werner).
Щоб перевірити, наскільки стійкі черв’яки у своєму солоному середовищі існування, команда годувала половину групи звичайним раціоном, а іншу половину – бактеріями з озера. Бактерії живуть у частині озера, яка в 50 разів солоніша за середовище проживання черв’яків.
Через 24 години черв’яки, які харчувалися бактеріями, були все ще живі, тоді як ті, що харчувалися звичайною їжею, померли незабаром після прийому їжі.
“Ми не очікували, що це спрацює, але це сталося!” вигукнув Вернер. Це свідчить про те, що бактерії можуть допомагати нематодам адаптуватися до високосолоних умов, але для визначення механізмів, які при цьому діють, потрібні додаткові дослідження.
Команда вважає, що нематоди харчуються бактеріями, які утворюються на мікробіалітах. Вони також виявили невелику позитивну кореляцію між наявністю миш’яку та чисельністю нематод. Вони припускають, що нематоди також отримують захист від впливу ультрафіолету та зневоднення.
“Навіть сьогодні ми відкриваємо для себе дивовижні речі про це озеро, яке стоїть на нашому порозі вже 170 років, – дивується біолог Університету Брігама Янга Байрон Адамс, провідний експерт з нематод і консультант дослідження. “Це дивовижна система, яку Майкл працював над тим, щоб краще зрозуміти”.
