Новий аналіз людської діяльності на двох доісторичних стоянках у колумбійській Амазонії показав, що люди добре влаштувалися в цьому регіоні близько 13 000 років тому. Вивчаючи шари ґрунту, дослідники змогли з’ясувати довготривалу історію обох поселень, що свідчить про те, що стародавні мешканці почали створювати наскельні малюнки понад 10 000 років тому, а через вісім тисячоліть зайнялися сільським господарством.
“Заселення” Південної Америки являє собою одну з найбільших міграцій в історії людства, але їх прибуття в біосферу Амазонки було погано вивчено, – пояснив автор дослідження Марк Робінсон у своїй заяві. “Наші нещодавні розкопки, однак, допомагають заповнити цю прогалину, не тільки датуючи їх прибуття набагато раніше, ніж вважалося раніше, але й надаючи нове розуміння їхнього життя та історичних траєкторій протягом голоцену”.
Вперше виявлені Робінсоном та його командою під час польових робіт, проведених у 2017 та 2018 роках, ці два скельні притулки є частиною низки поселень у регіоні Серранія-Ла-Ліндоса, на краю Амазонки. Саме тут дослідники знайшли одну з найбільших у світі колекцій доісторичних наскельних малюнків, що охоплює 13-кілометрову (8-мильну) ділянку скелі.
Намальовані червоною охрою, стародавні витвори мистецтва зображують представників нині вимерлої мегафауни, яка населяла цей регіон під час Льодовикового періоду, включаючи мастодонтів і гігантських лінивців. Однак до цього часу було мало відомо про те, що відбувалося на цьому місці протягом тисячоліть, коли воно використовувалося.
Вивчивши розподіл кам’яних знарядь праці, деревного вугілля та харчових відходів у різних шарах ґрунту, дослідники змогли виділити чотири хвилі активності. Перша з них відповідає пізньому плейстоцену і ранньому голоцену, приблизно від 12 600 до 10 000 років тому.
У цих шарах можна знайти сліди втирання червоної охри, що вказує на те, що практика настінного живопису почалася з найдавніших мешканців Серранія-Ла-Ліндоса. “Всі скельні притулки демонструють охристий живопис, що належить до найдавніших занять, вказуючи на те, що ті першопрохідці також записували і осмислювали цей новий світ, з яким вони зіткнулися”, – пояснив автор дослідження, доктор Джо Осборн.
У своїй статті дослідники зазначають, що ці примітивні малюнки “цілком можуть вказувати на витоки амазонського світогляду, способу бачення світу і життя в ньому”. На основі решток тварин, знайдених на цьому місці, авторам також вдалося з’ясувати, що перші мешканці харчувалися піраньями, капібарами, зміями, крокодилами, кайманами і черепахами, серед інших видів тварин.
Наступні етапи заселення були датовані раннім і середнім голоценом (9 500-5 900 років тому), раннім пізнім голоценом (4 100-3 700 років тому) і пізнім голоценом (3 000-300 років тому). Лише на останньому етапі автори дослідження виявили наявність амазонського темного ґрунту – типу надбагатого ґрунту, який оброблявся стародавніми фермерами по всьому регіону Амазонії.
Цікаво, що скельні притулки, схоже, були покинуті протягом тисяч років в середині голоцену, приблизно між 6 000 і 4 000 роками тому. “Причина такого занедбання наразі незрозуміла”, – пишуть автори, які також пояснюють, що подібні спустошення відбувалися і в інших районах Амазонії в цей період.
Підсумовуючи висновки команди, автор дослідження Хосе Іріарте (José Iriarte) сказав, що “результати твердо встановлюють, що людське заселення Серранія-Ла-Ліндоса почалося в пізньому плейстоцені, близько 12 600 років тому, і тривало до 17 століття”.
“Виняткова кількість скельних укриттів, знайдених у цьому регіоні з ознаками людського житла, свідчить про те, що ця територія була привабливим ландшафтом для збирання груп, де вони могли отримати доступ до тропічних лісів, саван і річкових ресурсів, де переважають пальми”, – додав він.
