Учені взялися за аналіз даних щодо молекулярних хмар, зібраних радіообсерваторією ALMA. І представили перші результати – аналіз великої області зореутворення. Уперше вдалося побачити одночасне формування систем із різною кількістю масивних тіл.
За оцінками астрономів, у більшості систем сусідять дві, три і більше зірок. Точне співвідношення залежить від розміру зірки. Так, компаньйони є приблизно в половини сонцеподібних світил, а ось серед великих зірок – від восьми і більше разів масивніших за Сонце – це значення доходить до 80%. Питання в тому, ці системи такими формуються чи виникають, коли зірки випадково зближуються одна з одною?
Комп’ютерні моделювання показали, що під час колапсу в молекулярних хмарах найчастіше утворюються системи з безліччю масивних зірок. Але на сьогодні астрономам вдалося знайти в хмарах лише кілька систем із масивних протозірок. Причому достовірно вдалося підтвердити лише системи з двома зірками, але не з великою кількістю компаньйонів.
Проблема в тому, що детально вивчати області зореутворення дуже складно через щільний і холодний газ, що панує в цих хмарах. Такі можливості є у радіообсерваторії ALMA, що складається з 66 антен. Величезний комплекс посеред пустелі Атакама в Чилі повністю запрацював у 2013 році.
З 2016-го до 2019-го група астрономів збирала за допомогою ALMA дані щодо 30 перспективних областей зореутворення. За словами вчених, кожна сесія спостережень давала їм близько 800 гігабайт даних. Тому на аналіз і зіставлення знімків від різних антен комплексу пішли роки. Зате в результаті дослідники отримали знімки областей у 200 тисяч астрономічних одиниць із точністю до 200 астрономічних одиниць.
Першою вони проаналізували область зореутворення G333.23-0.06, розташовану приблизно в 17 тисячах світлових років від нас (5,2 кілопарсека). У ній виявили чотири системи з двох протозірок, а також по одній системі з трьох, чотирьох і п’яти протозірок. Результати роботи опубліковано в журналі Nature Astronomy.
“Судячи з наших спостережень, коли відбувається колапс хмари, відразу формуються системи з декількох об’єктів. Але чи дійсно це так? Ми зможемо відповісти, проаналізувавши інші регіони зореутворення, зокрема ті, що молодші за G333.23-0.06”, – прокоментував висновки дослідження головний автор Шанхо Лі (Shanghuo Li) з Інституту астрономії Макса Планка. Саме цим і займаються його колеги.
Наразі триває аналіз решти 29 масивних областей зореутворення, а незабаром до них додасться ще 20 регіонів, які зараз спостерігає радіообсерваторія ALMA. Головне, що припущення про формування систем із масивних зірок тепер однозначно підкріплені даними спостережень.
