Шведські вчені проаналізували, наскільки карієс та інші стоматологічні захворювання були поширеними серед мешканців міста Варнхем X-XII століть і як вони намагалися боротися з цими станами. Дослідження, на думку його авторів, надало унікальні дані про ранньохристиянське життя в поселенні вікінгів.
Поширеність карієсу зростала з доісторичних часів, пік припав на початок і середину XX століття, коли стали популярні ультраоброблені продукти та білий цукор. Вченим відомо кілька археологічних прикладів того, як люди з давніх-давен намагалися робити зубні пломби і проводити інші стоматологічні маніпуляції для полегшення болю. Наприклад, неолітичні пломби, виготовлені з додаванням бджолиного воску, знаходили у Словенії, а просвердлені корінні зуби віком 7500-9000 років тому недавно у Пакистані.
Тепер колектив дослідників з Інституту одонтології при Сальгренській академії Гетеборгського університету (Швеція) вперше описав, як намагалися лікувати стоматологічні патології шведські вікінги, що жили в X-XII століттях. Стаття про це опублікована в журналі PLOS One.
У 2005 році, під час розкопок у Варнхемського абатства в комуні Скара в 150 кілометрах на північний схід Гетеборга, археологи виявили руїни початку XI століття, які опинилися найстарішою кам’яною церквою з відомих на сьогодні в Швеції (за винятком південного історичного часу був частиною Данського королівства). Поруч із нею знайшли великий цвинтар, що включав тисячі могил X-XII століть. Триста з них дослідники вивчили докладніше, а автори нового дослідження провели остеоархеологічне і стоматологічне обстеження щелеп, що саме збереглися, і зубів людей, похованих біля монастиря.
У вибірку включили 3293 зуби з колекції Музею Вестергетланду. Деякі зразки додатково піддали рентгенографії.
«Досліджувану популяцію розділили на дві групи залежно від постійного або молочного/змішаного прикусу. Люди, яким, імовірно, було більше 12 років, з єдиним молочним зубом, що зберігся, потрапили до групи постійного прикусу. До групи з постійним прикусом увійшли 133 особи, до групи з молочним та змішаним прикусом — 38 осіб. Зі 133 осіб із постійними (корінними) зубами 46 були жінками, 87 — чоловіками. Середній вік на момент смерті у цій групі <…> становив 35 років. У групі молочного чи змішаного прикусу він вагався від року до 12 років», – розповіли автори дослідження.
У 49% людей — 83 зі 171, усі дорослі — виявили хоча б одну каріозну поразку, простіше кажучи, карієс. Найчастіше (7% випадків) дослідники спостерігали карієс коронкової, розташованої над яснами, частини зуба, ще у 7% був карієс кореня, у 1% – і того, і іншого.
Найбільш схильною до цього патологічного процесу виявилася поверхня кореня (25%), далі в списку йдуть оклюзійна (площина, що проходить по жувальних і ріжучих поверхонь зубів, 19%), мезіальна і дистальна (15%), а також язична/піднебінна поверхні ). У 4% досліджених зразків виявили апікальні, що локалізуються навколо верхівки кореня, ураження.
Що ж до стоматологічних маніпуляцій, то в одного чоловіка були характерні підпиляні передні зуби. У деяких людей зустрічалися садна, схожі на сліди від зубочисток. Усього у п’яти осіб виявили аплазію зубної емалі – вона була відсутня частково або повністю. У одного жителя епохи вікінгів два бічні зуби мали форму кілочків, у двох людей був ікло, що не прорізався, у верхній щелепі, ще у двох корінні зуби мали отвори у внутрішній частині — пульповій камері. Ймовірно, це наслідки спроб полегшити біль. Також вчені зафіксували один випадок зміни щічної емалі на різці з апікальним періодонтитом – сильним запальним процесом у верхній частині кореня. У семи осіб були ознаки стирання зубів.
«Це цікаві та важливі знахідки. Вони вказують на те, що вікінги цієї популяції виконували складніші стоматологічні втручання, ніж просте видалення хворих на зуби», — констатували дослідники.
Крім цього, у двох людей було укорочене коріння одного або декількох зубів, а в іншої людини спостерігалося руйнування кісткової тканини (резорбція) другого моляра на нижній щелепі. Емалеві перлини — аномалії розвитку зубів, відомі як енамеломи, емалеві краплі та вузлики — були присутні у чотирьох осіб.
На думку авторів наукової роботи, вони отримали унікальну інформацію про вікінги Варнхема як на індивідуальному, так і груповому рівні.
«Поширеність карієсу в досліджуваній популяції добре корелює з даними інших європейських популяцій за період часу. Висока поширеність карієсу коренів могла бути пов’язана із захворюваннями пародонту. Ймовірно, люди не дотримувалися жодних заходів гігієни ротової порожнини, крім чистки, внаслідок чого біоплівка залишалася на поверхні кореня протягом більш тривалого періоду часу. Примітно, що на ділянках зі слідами ушкоджень від колупання зубів каріозних поразок ми не виявили», – додали вчені.
Багато каріозних поразок виявили лише у невеликої частини дослідженої групи (і аналогічна тенденція простежується сьогодні) — цей факт, за словами авторів статті, говорить про те, що деякі люди більш сприйнятливі до карієсу.
Те, що населення Варнхема страждало від проблем із зубами, вчені пояснили дієтою. Так, більшість шведських вікінгів активно споживали м’ясо, зокрема яловичину, свинину та баранину. Також до їх раціону входили риба, молочні продукти, хліб, каші, бобові, капуста, ріпа та цибуля, фундук і гриби, фрукти або ягоди, мед. Найпопулярнішим напоєм було пиво, доступне всім верствам суспільства, ще пили молоко та медовуху.
«Хоча в епоху вікінгів користувалися колодязями, чистота води була недостатня для повсякденного пиття без додаткової обробки. Вуглеводні компоненти раціону складалися з ячменю, пшениці, вівса, жита та гороху, з яких готували хліб, кашу та суп. Грубість їжі сприяла зношування зубів жителів Варнхема. Споживання крохмалистих продуктів у поєднанні з відсутністю стоматологічної допомоги та гігієни, а також застрявання їжі між зубами – все це частково пояснює виникнення карієсу у цій популяції», – підсумували автори дослідження.
