Усі без винятку автовиробники зараз випускають легкові машини з так званим запрограмованим старінням.
Вся річ у тому, що довговічність авто абсолютно не вигідна автогігантам. У 80-90-х роках минулого століття головним критерієм бездоганної репутації автобренду був великий ресурс транспортного засобу. Нині картина змінилася – автовиробникам, щоб заробляти, потрібно постійно збільшувати обсяги реалізації машин.
Домогтися цього можливо тільки одним способом – закласти ще на етапі розробки обмежений ресурс експлуатації ключових агрегатів машини: двигуна і трансмісії. Крім того, кузов і підвіска тепер теж не повинні бути довговічними, важливо лише, щоб вони протягнули гарантійний термін.
Саме з цієї причини заяви про надійність практично не звучать у рекламі автомобілів, а великий акцент робиться на ультрасучасний дизайн, низьку витрату пального, а також величезну кількість опцій та електронних помічників, які суттєво збільшують вартість транспортного засобу.
Наприклад, щоб збільшити потужність і крутний момент силового агрегату за меншої собівартості, автоконцерни масово переходять на турбодвигуни. Блоки циліндрів тепер роблять алюмінієвими. Також полегшуються елементи поршневої групи. Усе це провокує збільшення ймовірності перегріву ДВЗ з подальшою появою “задирів”. При цьому ремонтувати “одноразові” двигуни вкрай складно.
На жаль, світовий автопром не планує відмовлятися від випуску “одноразових” машин. Навпаки, поступово автоконцерни намагатимуться позбутися моделей, які мають великий ресурс.
Джерело: uamotors.com.ua