На прикладі вивчення психологічного стану персоналу антарктичних станцій, вчені з’ясували, як впливають на ментальне здоров’я умови перебування в ізоляції, наприклад під час довгих космічних польотів.
Результати опубліковані в журналі Acta Astronautica.
Навіщо це вивчали?
Людство не залишає надії та спроб освоїти космічний простір далеко за межами нашої рідної планети. Але важко знайти менш доброзичливе місце для проживання людини, ніж космос. Вчені постійно вивчають, як різні умови мікрогравітації та високої радіації впливають на здоров’я людини. Вже зараз нам відомо, що астронавти зазнають сильного стресу для організму під час тривалого перебування на борту Міжнародної космічної станції. Але більшість із цих досліджень стосується фізичного здоров’я, хоча психологічно теж важко перебувати далеко від дому та сім’ї тривалий час, в ізоляції з кількома людьми, без особистого простору та зміненими циклами освітлення. Тим часом ментальне здоров’я тісно пов’язане з фізичним і гратиме одну з головних ролей успішного виконання космічних місій. Дослідники з Х’юстонського університету провели дослідження на антарктичних станціях з метою краще зрозуміти, як перебування в ізольованих, обмежених та екстремальних умовах впливає на самопочуття людей.
До чого тут антарктичні станції?
Дослідники називають антарктичне середовище чудовим аналогом космічного простору, оскільки там, як і в космосі, люди переживають такі стресові умови. На антарктичних станціях також фахівці живуть довгий час у складі невеликих груп, складні погодні умови та іноді тривалий період темряви ускладнюють тривале перебування на вулиці, тому люди змушені проводити час у приміщеннях, де мають низьку сенсорну стимуляцію. А також з антарктичної станції, як і з космічної, неможливо за перше бажання піти.
Вчені почали досліджувати психічний стан 110 осіб на двох віддалених станціях в Антарктиді протягом дев’ятимісячного періоду. Учасники щомісяця проходили розроблене вченими опитування з метою оцінки ментального здоров’я, що включало вимір емоційного стану, позитивної адаптації, тривожності тощо. Крім цього, вчені відстежували фізичне здоров’я персоналу станцій та збирали зразки слини для вимірювання рівнів гормону стресу кортизолу.
Які результати одержали?
Вчені відзначають, що спостерігали поступове зменшення позитивних емоцій в учасників, наприклад, задоволення, ентузіазм та натхнення. Вони не покращувалися навіть тоді, коли персонал готувався повертатися додому. Водночас негативні переживання та тяжкість фізичних симптомів згодом лише зростали, але сильно варіювали у різних людей.
Вчені підбивають підсумки, що хоча зміни у негативних емоціях залежать від багатьох факторів, зокрема особистих, міжособистісних та ситуаційних, зменшення позитивних емоцій є універсальною реакцією на перебування в умовах несприятливого середовища. На їхню думку, зменшити психологічні ризики можна було б за допомогою інтервенцій, спрямованих на покращення позитивних переживань.
