Вчені Рюкі Хедо і Томохіро Усуї з Японського агентства аерокосмічних досліджень (JAXA) опублікували вже названу науковою спільнотою перспективну статтю, в якій вони пропонують новий спосіб пошуку слідів життя на Марсі. Вони вважають, що біомаркери слід шукати не на самій планеті, а на її супутниках.
Стаття опублікована в журналі Science. Її автори зазначають, що дослідження Марса останніх декількох десятиліть дали велику кількість свідчень того, що на поверхні цієї планети на самому початку її існування була присутня рідка вода. З великою ймовірністю це вказує і на те, що на Червоній планеті могла існувати та чи інша форма життя.
Сучасні дослідження зосереджені на пошуку слідів цьому житті. Наприклад, це одна з головних задач марсохода Curiosity, який з 2012 року вивчає поверхню кратера Гейла. І це головне завдання марсохода Perseverance, який лише нещодавно приступив до збору зразків для аналізу на наявність слідів життя.
Раніше були висунуті численні гіпотези про потенційні місця проживання на Марсі, де, можливо, і зараз існує якесь життя, наприклад, мікробна.
У своєму новому дослідженні японські астрономи пропонують змістити акцент пошуків з Червоної планети на два його маленьких супутника, Фобос і Деймос. Відомо, що протягом всієї своєї історії Марс піддавався численним ударам астероїдів. Деякі з них були настільки потужними, що вирвали частину матеріалу і викинули його в космос. Вважається, що частина викинутого матеріалу була доставлена на місяць Марса.
Це означає, що на супутниках Червоної планети можуть знаходитися сліди життя, яка колись була присутня на самій планеті. Автори роботи вважають, що більш перспективним для пошуку древніх біомаркерів є Фобос. Він знаходиться ближче до Марса, ніж Деймос, тому на його поверхні мало зберегтися більшу кількість викинутого планетного матеріалу. При цьому вчені вважають, що шансів вціліти у марсіанських мешканців не було.
“Навіть якби марсіанські форми життя існували й змогли б пережити транспортування на Фобос, не наражаючись ударно-ударному розкладанню з піковим тиском, то треба пам’ятати, що навколишнє середовище Фобоса вкрай негостинна, – йдеться в дослідженні. – На Фобос немає повітря і води, а його поверхню постійно залита сонячним і галактичним космічним випромінюванням. Це вказує на те, що марсіанські матеріали на поверхні Фобоса майже напевно не містять живих мікроорганізмів “.
Однак, припускають дослідники, на Фобос могли зберегтися мертві біосигнатура. У своїй роботі астрономи дали їм найменування SHIGAI (Sterilized and Harshly Irradiated Genes, and Ancient Imprints – стерилізовані й сильно опромінені гени та стародавні відбитки). Японською мовою ця абревіатура означає “мертві останки”.
Біосигнатура SHIGAI можуть містити будь-які мікроорганізми, які могли мешкати на Марсі в далекій давнині, включаючи потенційні фрагменти ДНК. І взагалі автори роботи заявляють, що система “Марс – місяць” – це ідеальна природна лабораторія для вивчення міжпланетного перенесення і стійкості SHIGAI на безповітряних тілах Сонячної системи.
“Якщо марсіанська біосфера існує, будь-які біосигнатура або біомаркери, які спостерігаються в зразках з кратера Джезеро, можуть бути широко поширені в інших місцях на Марсі й, можливо, на поверхні Фобоса, – пишуть дослідники. – Оскільки марсіанський матеріал був доставлений на Фобос шляхом випадкового викиду проб, викликаного ударами астероїдів, біосигнатура і біомаркери в реголіті Фобоса можуть показувати різноманітність і еволюцію потенційної марсіанської біосфери “.
