Регулярне донорство крові може не лише рятувати життя інших людей, а й покращувати здоров’я власної крові на генетичному рівні, згідно з новим дослідженням.
Міжнародна група дослідників порівняла зразки крові 217 чоловіків, які здавали кров понад 100 разів у своєму житті, із зразками 212 чоловіків, які здавали її менше 10 разів, щоб виявити можливі відмінності в здоров’ї крові.
Хоча ці відмінності були незначними, у крові частих донорів частіше зустрічалися корисні мутації в гені DNMT3A. Раніше інші мутації цього гена пов’язували з ризиком розвитку раку крові.
«Наша робота – це захопливий приклад того, як наші гени взаємодіють із навколишнім середовищем і змінюються з віком», – говорить стовбуровий біолог Домінік Бонне з Інституту Френсіса Кріка у Великій Британії.
Дослідники звернули увагу на стовбурові клітини крові, які відповідають за виробництво нових клітин за потреби. З віком ці механізми можуть почати працювати зі збоями, що підвищує ризик розвитку раку крові, такого як лейкемія.
Втрата крові стимулює вироблення гормону еритропоетину. У лабораторних експериментах на стовбурових клітинах крові, оброблених еритропоетином, виявилося, що клітини з мутацією DNMT3A виробляють кров швидше, ніж ті, що не мають цієї мутації.
Це свідчить про те, що регулярне донорство крові сприяє більш активному утворенню мутованих клітин крові. Дослідження на мишах показали, що мутація DNMT3A допомагає підтримувати здорові рівні крові після стресу, пов’язаного з втратою крові.
«Діяльність, яка створює помірний стрес для вироблення клітин крові, дозволяє стовбуровим клітинам відновлюватися, і, ймовірно, це сприяє мутаціям, що стимулюють ріст клітин, а не розвиток хвороб», – зазначає Бонне.
Донорство крові може сприяти правильному відновленню клітин крові. Подальші тести на мишах підтвердили, що це посилює регенеративну здатність організму без ризику небезпечних мутацій.
Однак у дослідженні є певні обмеження. Донори крові зазвичай ведуть здоровий спосіб життя (це одна з вимог для здачі крові), тому складно визначити, чи є користь саме від донорства, чи вона пов’язана із загальним станом здоров’я.
«Наша вибірка досить невелика, тому ми не можемо точно стверджувати, що донорство крові знижує ймовірність передлейкемічних мутацій», – додає Бонне. «Нам потрібно провести дослідження на більшій кількості людей».
Попри можливі переваги для здоров’я, варто пам’ятати про гостру потребу у донорах крові. У США кожні дві секунди комусь необхідне переливання крові чи тромбоцитів. Якщо при цьому кров ще й стає здоровішою – це лише додатковий бонус.
Поки вчені проводять подальші дослідження для підтвердження цих висновків, отримані дані допомагають краще зрозуміти механізми розвитку раку крові. Вони пояснюють, чому певні мутації з’являються або не з’являються у відповідь на стрес, що може допомогти у створенні нових методів терапії.
«Тепер ми прагнемо визначити, як ці різні типи мутацій впливають на ризик розвитку лейкемії та чи можна їх використовувати в терапевтичних цілях», – говорить стовбуровий біолог Гектор Уерга Енкабо з Інституту Френсіса Кріка.
