Нещодавно під час перебрання спадкових речей авторка статті, психотерапевт, і її мати знайшли одну цікаву деталь — пазл без останнього шматочка. Це нагадало про звичку бабусі автора ховати останній елемент, щоб завершити пазл самостійно. Теплі спогади супроводжували перебір спадщини, але більшість предметів було викинуто через те, що вони більше не мали значення. Це питання «Навіщо зберігати це?» часто ставиться не лише в сім’ї автора, але й серед її пацієнтів.
Авторка є ліцензованим клінічним психологом, чия наукова діяльність зосереджена на вивченні розладу накопичення у людей старшого віку. Вона часто стикається з питанням, чому люди продовжують зберігати речі, навіть коли це вже не має практичного або емоційного значення. Дослідження показують, що у людей з важким розладом накопичення цей процес може призводити до створення небезпечного рівня безладу у домі, що заважає нормальному життю.
Однак навіть люди, які не мають клінічних ознак розладу накопичення, можуть зіткнутися з проблемою зберігання предметів. Це може бути пов’язано з природним бажанням зберігати речі, що мають сентиментальну цінність або можуть стати корисними в майбутньому, особливо у літньому віці. Для деяких людей це бажання зберігати предмети збільшується, і вони можуть почати відповідати критеріям розладу накопичення.
Зміни в когнітивних функціях, такі як погіршення здатності до прийняття рішень, часто асоціюються зі старінням і можуть бути однією з причин цього явища. Однак дослідження автора показують, що для літніх людей, навіть при важкому розладі накопичення, відчуття стресу під час ухвалення рішень щодо зберігання чи утилізації предметів може бути меншим, а інколи навіть супроводжуватися позитивними емоціями. Замість того, щоб боятися зробити помилку, літні люди часто отримують задоволення від процесу сортування і зберігання.
Крім того, дослідження, проведені авторкою та її командою, показують, що почуття альтруїзму, бажання допомогти іншим, може пояснити, чому деякі люди зберігають предмети, які інші викинули б. Для таких людей зберігання предметів може бути виявом відповідальності або любові до сім’ї чи навколишнього середовища.
Усі ці фактори важливі для розуміння того, чому деякі люди можуть продовжувати зберігати предмети, які здаються зайвими, навіть коли інші можуть вважати їх «сміттям». Замість того, щоб оцінювати предмети як «непотрібні», клініцисти рекомендують використовувати техніки мотиваційного інтерв’ю, щоб допомогти пацієнтам знайти більш здорові способи сортування речей. Важливо допомогти людині визначити свої цінності і ставити на перший план ті речі, які дійсно відповідають їхнім довгостроковим цілям, а не відчуттю тимчасового задоволення.
Читайте оригінальну статтю.
