Дослідження показують, що деперсоналізаційний розлад, який характеризується відчуттям відокремленості від реальності, є складним для розуміння і часто не отримує належного діагнозу. Люди, які страждають від цього розладу, описують свої відчуття як наявність «бульбашки» або «скляної стіни», через яку вони спостерігають за світом, або відчувають, що їхні думки і спогади належать іншій людині.
Ці переживання можуть бути настільки заплутаними та суб’єктивними, що їх важко точно передати словами. Часто люди, які переживають деперсоналізацію, починають переживати про можливі фізичні причини своїх відчуттів, наприклад, пухлини мозку, що призводить до численних медичних обстежень.
Однак важливим висновком досліджень є те, що саме постійне занепокоєння та фокусування на цих відчуттях лише збільшує стрес, що сприяє їх збереженню. Деперсоналізаційні та дереалізаційні відчуття є досить поширеними і нормальними в умовах стресу, але їх важко сприймати, оскільки відсутній загальний мовний код для їх опису.
На жаль, вчені відзначають, що більшість фахівців з психічного здоров’я не отримують достатньої підготовки для діагностики та лікування дисоціативних розладів. Це призводить до того, що деперсоналізаційний розлад часто неправильно діагностується або ігнорується протягом багатьох років. Збільшення обговорень цієї проблеми в соціальних мережах та підвищення обізнаності серед фахівців можуть призвести до покращення діагностики та лікування таких розладів у майбутньому.
Читайте оригінальну статтю.
