Іноді місце вашого народження — не те, де ви повинні бути, особливо якщо ви стаєте яскравішими та гарячішими, ніж усі інші навколо. Молоде зоряне скупчення R136, яке є зоряним “яслами”, за останні 2 мільйони років викинуло десятки масивних зірок у міжзоряний простір Великої Магелланової Хмари, супутникової галактики нашого Чумацького Шляху.
За допомогою телескопа Gaia Європейського космічного агентства дослідники змогли виміряти рухи багатьох масивних зірок і, використовуючи комп’ютерні моделі, “перемотати” час назад, щоб з’ясувати, що ці зірки виникли в цьому конкретному скупченні.
R136 втратило близько однієї третини своїх найбільших зірок. Ці об’єкти були викинуті зі швидкістю 100 000 кілометрів (61 000 миль) на годину. Масивні зірки швидко витрачають своє паливо, а потім вибухають як наднові, залишаючи за собою нейтронну зірку або чорну діру. Деякі з цих зірок подолали відстань до 1000 світлових років від скупчення перед вибухом. Цікаво, що команда виявила, що втеча зірок відбулася не один раз, а у дві епізоди.
“Перший епізод стався 1,8 мільйона років тому, коли скупчення сформувалося, і пов’язаний з викидом зірок під час формування скупчення. Другий епізод стався лише 200 000 років тому і мав зовсім інші характеристики. Наприклад, зірки-утікачі другого епізоду рухаються повільніше та не розлітаються в випадкових напрямках, як у першому епізоді, а в певному напрямку”, — зазначив провідний автор Мітчел Ступ, аспірант Амстердамського університету.
“Ми вважаємо, що другий епізод викиду зірок був викликаний взаємодією R136 з іншим скупченням, яке було виявлено лише у 2012 році. Це може передвіщати майбутнє злиття двох скупчень,” додав співавтор Алекс де Котер з того ж університету.
R136 є відомим зоряним скупченням. Воно містить сотні тисяч зірок, включаючи наймасивніші відомі зірки, такі як BAT99-98, маса яких може втричі перевищувати масу Сонця. Скупчення знаходиться в не менш відомій Туманності Тарантула — області формування зірок, якій немає аналогів у Чумацькому Шляху.
Втратити одну зірку — це трагедія, але втратити 55 виглядає як недбалість. Динамічні взаємодії, що спричинили викид деяких зірок, відбувалися ще під час формування скупчення. Це дослідження дає важливе уявлення про процеси народження та еволюції зірок.
“R136 утворилося лише 1,8 мільйона років тому, і тому зірки-утікачі ще не могли відійти так далеко, щоб їх було неможливо ідентифікувати. Якщо можна знайти багато таких зірок, можна робити надійні статистичні висновки. Все спрацювало краще, ніж ми очікували, і ми надзвичайно задоволені результатами. Для вченого завжди радісно відкривати щось нове”, — підсумував Де Котер.
Стаття з описом результатів опублікована в журналі Nature.