Дослідники нещодавно виявили, що вісім різних психіатричних розладів мають спільну генетичну основу.
Нове дослідження дозволило детальніше вивчити ці спільні генетичні варіанти, щоб зрозуміти їхні властивості. Вчені з’ясували, що багато з них активні протягом тривалого часу під час розвитку мозку та можуть впливати на різні його стадії, що відкриває можливості для створення нових методів лікування кількох розладів одночасно.
«Білки, які виробляються цими генами, також тісно пов’язані з іншими білками», — пояснює генетик Хеджунг Вон з Університету Північної Кароліни. «Зміни саме в цих білках можуть поширюватися мережею, викликаючи значний вплив на мозок».
Ще у 2019 році міжнародна команда дослідників визначила 109 генів, що в різних комбінаціях пов’язані з вісьмома психіатричними розладами: аутизмом, СДУГ, шизофренією, біполярним розладом, великим депресивним розладом, синдромом Туретта, обсесивно-компульсивним розладом і анорексією.
Це може пояснити, чому багато з цих розладів мають схожі симптоми або часто зустрічаються разом, наприклад, аутизм і СДУГ. До 70% людей, які мають один із цих розладів, страждають і на інший, а також вони часто передаються в межах однієї родини.
Кожен із цих восьми розладів також має унікальні генетичні відмінності, тому команда Вон порівняла унікальні гени з тими, що є спільними між ними.
Вчені дослідили майже 18 000 варіацій загальних і унікальних генів, ввівши їх у попередники клітин, що перетворюються на нейрони, щоб перевірити, як вони впливають на експресію генів під час розвитку мозку.
Це дозволило ідентифікувати 683 генетичні варіанти, що впливають на регуляцію генів, а потім вивчити їх у нейронах мишей на стадії розвитку.
Генетичні варіанти, які впливають на кілька різних характеристик або, як у цьому випадку, розладів, називаються плеіотропними. Вчені виявили, що такі варіанти задіяні в значно більшій кількості взаємодій між білками, ніж унікальні генетичні варіанти, і активні в більшій кількості типів клітин мозку.
Плеіотропні варіанти також відіграють важливу роль у регуляторних механізмах, що впливають на кілька етапів розвитку мозку. Їхня здатність впливати на складні мережі процесів, таких як регуляція генів, може пояснити, чому ті самі варіанти можуть сприяти розвитку різних розладів.
«Традиційно плеіотропія розглядалася як проблема, оскільки вона ускладнює класифікацію психіатричних розладів», — каже Вон.
«Однак якщо ми зможемо зрозуміти її генетичну основу, то, можливо, зможемо розробити методи лікування, що будуть націлені на ці спільні генетичні фактори, допомагаючи лікувати одразу кілька психіатричних розладів за допомогою єдиної терапії».
Ця стратегія може бути надзвичайно корисною, враховуючи, що за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожен восьмий житель планети (майже 1 мільярд людей) страждає на психіатричний розлад.
Це дослідження було опубліковане в журналі Cell.