Археологія і космос можуть здаватися несумісними, якщо не враховувати наукову фантастику, але на борту Міжнародної космічної станції (МКС) провели перше в історії археологічне дослідження в космосі.
МКС є найбільшою та найінтенсивніше заселеною космічною станцією, яка існує на даний момент, прийнявши понад 270 відвідувачів з 23 країн з моменту її запуску в 1998 році. Незвичайність цього штучного середовища – його ізольованість, обмежені простори та вплив мікрогравітації – відрізняються від будь-чого, до чого еволюційно звикли люди.
Особливо мікрогравітація відкриває нові можливості для сприйняття навколишнього середовища, дозволяючи рухатися та працювати в 360 градусах і проводити експерименти, які були б неможливі на Землі. Проте є і обмеження – низька гравітація призводить до того, що предмети починають плавати, якщо їх не закріпити. Це означає, що навіть найрутинніші дії, які хтось виконує на Землі, повинні бути ретельно сплановані й часто потребують технологічних допоміжних засобів.
Як люди адаптуються до життя в таких незвичайних умовах? Протягом останніх двох десятиліть інтерв’ю з членами екіпажу дали певне розуміння того, як індивідууми справляються з цим досвідом, але інтерв’ю не можуть охопити все.
Для того щоб зрозуміти природу цієї “мікросуспільства в мінісвіті”, дослідники запустили Проєкт археології Міжнародної космічної станції. Цей проєкт використовує археологічний підхід для вивчення того, як люди використовують простори станції, розглядаючи їхні матеріали як артефакти.
“Хоча можливо провести інтерв’ю з членами екіпажу щодо їхнього досвіду, цінність підходу, орієнтованого на матеріальну культуру, полягає в тому, що він дозволяє визначити довготривалі моделі поведінки та асоціацій, які співрозмовники не здатні або навіть не бажають висловити”, пояснює команда у своїй новій статті.
Одночасно вони прагнули розробити археологічні методи, які дозволять досліджувати інші середовища в віддалених, екстремальних або небезпечних умовах.
Їхня перша безпосередня робота на МКС, яка відбулася у 2022 році, полягала в адаптації традиційної археологічної стратегії, званої “шурфовим методом”. Ця техніка передбачає риття невеликих ям через певні інтервали на ділянці для оцінки розподілу артефактів. Це допомагає дослідникам визначити, на яких ділянках варто зосередитися для більш масштабних розкопок.
У цьому випадку рити на МКС було б непросто і небезпечно, тому археологи попросили екіпаж задокументувати шість місць на станції та робити щоденні фотографії кожного з них протягом 60 днів.
“Оскільки особистий візит на наш археологічний об’єкт є занадто дорогим і складним, ми змушені творчо переосмислити традиційні археологічні методи для відповіді на ключові запитання”, пояснює команда.
Дослідники вже опублікували результати дослідження перших двох з шести зразкових зон, які були задокументовані. Ці зони включали одну, призначену для обслуговування обладнання, і ще одну – біля туалету та спортивного обладнання.
Аналіз фотографій з обох зон, виконаний з використанням нової платформи для обробки зображень з відкритим кодом, розробленої командою, виявив 5 438 випадків використання “артефактів” для різних цілей, таких як інструменти для письма, стікери Post-it і гарнітура доповненої реальності.
Результати показали невідповідність між призначеним і фактичним використанням певних зон на борту МКС. Перехресне посилання фотографій з даними про активність астронавтів показало, що зона біля спортивного обладнання та туалету використовувалася для зберігання туалетних приналежностей, герметичних пакетів і рідко використовуваного комп’ютера. Однак ця зона офіційно не була призначена для цього.
Зона обслуговування обладнання також використовувалася переважно для зберігання, з мінімальними або взагалі відсутніми активностями з обслуговування.
Зрештою, дослідження показує, як археологічні техніки можуть бути використані та адаптовані для вивчення віддалених локацій, таких як МКС. Це також підкреслює, що дизайнери майбутніх космічних місій повинні ретельно продумувати, як визначати функції зон на станції або подібному космічному об’єкті.
Як зазначають автори у своїй заяві: “Цей експеримент став першою археологічною роботою за межами планети Земля. Застосувавши дуже традиційний метод для дослідження місця до абсолютно нового археологічного контексту, ми показали, як екіпаж МКС використовує різні зони станції у способи, що відрізняються від запланованих дизайнів і планів місій. Архітектори та планувальники майбутніх космічних станцій можуть винести цінні уроки з цієї роботи.”