NASA створило моторошний аудіозапис звукових хвиль, що виходять із надмасивної чорної діри, розташованої за 250 мільйонів світлових років від Землі.

Ця чорна діра знаходиться в центрі скупчення галактик Персея, а її акустичні хвилі були підвищені на 57 і 58 октав, щоб стати чутними для людського слуху.

Отриманий звук, опублікований NASA у 2022 році, звучить не лише моторошно, а й трохи загрозливо. Це перший випадок, коли ці звукові хвилі були витягнуті й зроблені доступними для прослуховування.

Але що тут відбувається? Ми не можемо чути звук у космосі, однак це не означає, що його там немає.

Ще у 2003 році астрономи зафіксували акустичні хвилі, які поширювалися через великі обсяги газу навколо надмасивної чорної діри в центрі скупчення галактик Персея. Саме цей об’єкт сьогодні відомий своїм моторошним “виттям”.

Утім, ми не могли б почути ці звуки на їхньому природному рівні. Вони містять найнижчу ноту у Всесвіті, яку коли-небудь виявляли люди, — вона перебуває далеко за межами людського слуху.

Проте недавня соніфікація дозволила не лише підняти частоти цих хвиль на багато октав, а й додати нові ноти, щоб ми могли уявити, як вони могли б звучати, проходячи міжгалактичним простором.

Найнижча з зафіксованих нот, ідентифікована ще у 2003 році, — це сі-бемоль, на 57 октав нижче за середнє до. На цій частоті одна хвиля триває 10 мільйонів років. Для порівняння, найнижча частота, яку може почути людина, триває одну двадцяту секунди.

Читайте також:  Деяких українців можуть позбавити прав: названо причину та кого стосуватиметься

Звукові хвилі були витягнуті радіально, тобто з центру чорної діри, і програні у протилежному напрямку за годинниковою стрілкою, щоб ми могли почути звуки з усіх напрямків. Частоти були підняті у 144 і 288 квадрильйонів разів у порівнянні з їхньою оригінальною частотою.

Результат звучить моторошно, як і багато інших космічних явищ, що перетворені у звукові частоти.

Проте ці звуки не є просто цікавою знахідкою. Розріджений газ і плазма між галактиками у скупченнях – так зване міжскупчення середовище – набагато густіші та гарячіші, ніж міжгалактичний простір.

Звукові хвилі, що поширюються через це середовище, можуть передавати енергію через плазму, нагріваючи її. А оскільки температура впливає на процеси зореутворення, такі хвилі можуть відігравати ключову роль у розвитку галактичних скупчень упродовж тривалого часу.

Читайте також:  Фізики створили «розумний» гідрогель та навчили його грати у віртуальний пінг-понг

Це тепло також допомагає нам виявляти звукові хвилі. Оскільки міжскупчення середовище є дуже гарячим, воно яскраво світиться в рентгенівському діапазоні. Саме це дозволило рентгенівській обсерваторії Chandra не лише вперше зафіксувати ці звукові хвилі, а й використати їх у проєкті соніфікації.

Ще одна відома надмасивна чорна діра також отримала “звукове” перетворення. Йдеться про M87*, перший чорний отвір, який було безпосередньо сфотографовано в рамках амбітного проєкту Event Horizon Telescope.

Його спостерігали не лише за допомогою цього телескопа, а й через інші інструменти: Chandra для рентгенівського випромінювання, Hubble для видимого світла та телескоп ALMA для радіохвиль.

Зображення показали величезний струмінь матерії, який викидається з області поруч із чорною дірою на швидкостях, що здаються вищими за швидкість світла у вакуумі (хоча це лише ілюзія). Тепер ці дані також були соніфіковані.

Читайте також:  Google Password Manager отримає нові функції для перенесення ключів доступ

Проте варто зазначити, що, на відміну від звукових хвиль Персея, дані з M87* спочатку не були звуковими хвилями. Це світлові хвилі різних частот. У процесі соніфікації найнижчий діапазон (радіохвилі) відповідає низьким нотам, оптичні дані – середньому діапазону, а рентгенівські – високим нотам.

Перетворення візуальних даних у звук не лише створює новий спосіб дослідження космосу, а й може мати наукову цінність. Іноді таке перетворення дозволяє розкрити приховані деталі та робить нові відкриття про таємничий і безмежний Всесвіт.

Джерело