Близько 3,6 мільйона років тому троє далеких родичів людини пішли на прогулянку, не підозрюючи, що творять історію. Їхні сліди випадково залишилися в вулканічному попелі, зберігшись на мільйони років і надавши сучасним ученим найстаріші незаперечні докази того, що предки людини ходили на двох ногах.
Ці сліди відомі як Лаетольські відбитки, розташовані на південному краю рівнин Серенгеті на півночі Танзанії, Африка.
Вперше вони були ідентифіковані археологами в 1978 році. На цьому місці було знайдено щонайменше 70 відбитків гомінідів, що тягнулися на 27 метрів (88 футів). Пізніше було встановлено, що ці відбитки найімовірніше залишили троє індивідів, які йшли групою.
Шар осаду датований приблизно 3,6 мільйона років, що означає, що ці сліди з’явилися задовго до появи Homo sapiens. З огляду на дату і розташування, більшість дослідників погоджуються, що сліди майже напевно належали Australopithecus afarensis, тому ж виду, що й відомий скелет “Люсі”.
Australopithecus afarensis виглядав як щось середнє між сучасними людьми та іншими великими мавпами. Уявіть індивіда зростом близько 150 сантиметрів (трохи менше 5 футів), з обличчям, схожим на шимпанзе, і міцним, вкритим шерстю тілом. Найголовніше, що ми тепер знаємо, що вони ходили прямо.
Велика кількість досліджень форми Лаетольських слідів вказує на те, що A. afarensis був двоногим. Як і ми, сліди показують, що цей вид мав великий палець ноги на одній лінії з рештою пальців, на відміну від “мавпоподібних” ніг, які ми бачимо у сучасних шимпанзе та бонобо.
З форми відбитків дослідники також зробили висновок, що вони ходили з “ударом п’ятою”, коли п’ята ноги торкається землі першою, за чим слідує “поштовх пальцями”, коли пальці відштовхуються в кінці кроку. Знову ж таки, це схоже на те, як ходять сучасні люди.
“Лаетольські відбитки представляють тип двоногої ходи, який був повністю вертикальним і керувався передньою частиною стопи, особливо великим пальцем, як у сучасних людей, і суттєво відрізнявся від двоногої ходи шимпанзе та інших мавп,” — сказав у 2011 році професор Робін Кромптон з Університету Ліверпуля.
Найбільш вражаючою особливістю цих слідів є їхній вік. До цих відкриттів більшість учених вважали, що двоногість розвинулася лише в роді Homo, до якого входять наш вид, а також неандертальці, Homo erectus тощо. Проте місце знахідки Лаетолі показує, що двоногість розвинулася у набагато старішому роді гомінідів, Australopithecus, який вважався частково деревним мешканцем.
Проте тіло A. afarensis все ще зберігало деякі архаїчні риси, що заважали йому повністю оволодіти мистецтвом ходи на двох ногах — навичкою, яка стала неоціненною для піднесення нашого виду.
“Характерна довгонога форма сучасної людини дозволяє нам ходити та бігати на великі відстані, навіть несучи важкі вантажі. Australopithecus afarensis мав зворотну будову — короткі ноги та довге тіло, що робило ймовірним, що він міг ефективно ходити чи бігати лише на короткі відстані. Нам ще треба з’ясувати, коли наші предки вперше змогли ходити чи бігати на дуже довгі відстані, що дозволило людям колонізувати світ,” — додав професор Кромптон.
На жаль, майбутнє місця Лаетолі залишається невизначеним. У травні 2024 року дослідники забили тривогу, що сліди можуть бути назавжди втрачені через ерозію, викликану збільшенням кількості штормів та опадів, спричинених зміною клімату.
