Харон, найбільший серед п’яти незвичайних супутників Плутона, був вивчений під час швидкоплинного прольоту NASA New Horizons у 2015 році, який виявив багато цікавого, включаючи темну пляму на північному полюсі під назвою Макула Мордор. Тепер планетологи провели подальші дослідження за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST), відкривши нові цікаві факти про хімічний склад поверхні цього далекого супутника.
Під час дослідження Харона, New Horizons виявив воду, речовини з аміаком і навіть органічні сполуки. Це свідчило про наявність цікавої хімії на світі, який мав би бути замороженим реліктом ранньої Сонячної системи. Також були помічені яскраві викиди матеріалів навколо кратерів, що вказувало на вихід речовин з-під поверхні. Проте їхній склад залишався невідомим – до цього моменту.
Завдяки JWST було проведено глибоке інфрачервоне дослідження поверхні Харона, що підтвердило наявність води та інших хімічних сполук, виявлених раніше. Також було виявлено наявність тонкого шару діоксиду вуглецю.
Дослідники вважають, що діоксид вуглецю походить з-під поверхні Харона, зберігаючись там протягом мільярдів років. Він опинився на поверхні через астероїдні удари, і яскраві викиди навколо кратерів є цим матеріалом.
Окрім діоксиду вуглецю, команда також виявила перекис водню – речовину, яка зазвичай використовується як дезінфектор або для освітлення волосся. Наявність перекису водню на Хароні свідчить про те, що на супутнику відбувається дуже цікава хімічна активність.
Перекис водню – це молекула, подібна до води, але з додатковим атомом кисню (H2O2). Його присутність свідчить про трансформацію водяного льоду на поверхні супутника. Причини цього можуть бути різними: сонячне світло, хоч і слабке, все ж має вплив; сонячний вітер – потік заряджених частинок від Сонця – також б’є по поверхні Харона; до того ж, галактичні космічні промені також можуть взаємодіяти з ним.
У результаті дослідження показують, що Харон є загадковим світом, на який впливають не тільки Плутон, але й віддалені космічні явища. Інші об’єкти в поясі Койпера, де розташовані Плутон і Харон, можуть зазнавати подібних змін.
Дослідження опубліковане в журналі Nature Communications.
