Члени корінних народів Сан і Кой із Південної Африки можуть простежити більшу частину своєї генетичної спадщини до прадавніх мисливців-збирачів, які жили в цьому регіоні 10 000 років тому. Автори нового дослідження відзначають, що така генетична спадковість, яка зберігається протягом тисячоліть, є “винятковою в глобальному археогенетичному контексті”.
Дослідники дійшли цього висновку після секвенування геномів дев’яти давніх індивідів, похованих у печері Оакхерст, поблизу міста Джордж у Західно-Капській провінції. Останки, датовані періодом від 10 000 до 1 300 років тому, представляють “часовий зріз” генетичних змін, що відбулися в регіоні від раннього голоцену до кінця кам’яного віку.
Вражає те, що генетичний склад найдавнішого індивіда, включеного в дослідження, виявився ідентичним пізнішим жителям печери Оакхерст. Це вказує на те, що місцевий генофонд залишався незмінним протягом приблизно 9 000 років. Як підкреслив співавтор дослідження Йоша Грецінгер, подібні дослідження в Європі показали значні генетичні зміни через міграції протягом останніх 10 000 років. Однак результати з південного краю Африки свідчать про тривалу генетичну стабільність.
Дослідники пояснюють, що територія, яку займали народи Сан і Кой протягом голоцену, відрізняється від більшості інших регіонів світу, де відбувалися численні міграції та змішування генетичних ліній. Проте цей унікальний період стабільності раптово завершився близько 1 300 років тому, коли в Південну Африку почали мігрувати пасторалісти та фермери зі Східної та Західної Африки.
Внаслідок цього всі сучасні групи Сан і Кой отримали щонайменше 9% своєї генетичної спадщини від зовнішніх джерел, що не походять з Південної Африки, Намібії та Ботсвани. Однак дослідники зазначають, що деякі південні Сан досі зберігають прямий зв’язок із жителями печери Оакхерст, продовжуючи зберігати “древню, плейстоценову генетичну спадщину” своїх предків з раннього голоцену.
“Особливо серед ‡Khomani, Karretjiemense і Nama, які належать до найбільш змішаних груп Сан/Кой у Південній Африці, деякі індивіди досі більшу частину свого походження простежують до цих мисливців-збирачів пізнього кам’яного віку”, пишуть автори дослідження.
