Зразки мозку, зібрані після смерті минулого року, містять значно більше мікропластику, ніж аналогічні зразки, зібрані майже десять років тому, як показало нове дослідження. Це свідчить про те, що крихітні синтетичні частинки накопичуються в наших життєво важливих органах з часом.
Більше того, вчені під керівництвом Александра Ніхарта з Університету Нью-Мексико виявили, що концентрація цих шкідливих залишків нафтопродуктів у мозку значно вища, ніж у нирках та печінці.
З 1950 по 2019 рік було вироблено близько 9 мільярдів метричних тонн пластику для використання в різних предметах – від одноразової упаковки та дитячих іграшок до меблів для газонів.
Значна частина цього матеріалу з часом розпалася на дедалі менші частинки, утворюючи дрібний пил, який поширюється по всьому світу. В результаті мікро- та нанопластик забруднюють усі можливі середовища – від археологічних знахідок до глибоководних западин і навіть людського організму.
«Концентрації мікро- та нанопластику антропогенного походження, полімерних частинок діаметром від 500 мкм до 1 нм, зросли експоненційно за останні пів століття», – зазначають дослідники у своїй роботі.
Довгостроковий вплив пластику, що осідає в наших тканинах, досі невідомий, але попередні дослідження викликають занепокоєння.
Зокрема, невидана поки що наукова робота пов’язує мікропластик у плаценті з передчасними пологами. Інші дослідження виявили зв’язок між пластиком та закупоркою судин у мозку мишей, а також асоціацію деяких пластикових добавок із мільйонами смертей.
Щоб оцінити реальний масштаб проблеми, Ніхарт та його колеги дослідили зразки тканин 52 померлих людей, які пройшли аутопсію в 2016 і 2024 роках. У кожному дослідженому зразку виявили пластикові частинки.
При цьому концентрація мікропластику в печінці та нирках була приблизно однаковою, тоді як у мозкових зразках вона була до 30 разів вищою.
Це викликає подив, адже нирки та печінка виконують функцію фільтрів в організмі, що мало б підвищити їхній контакт із частинками пластику. Крім того, мозок захищений гематоенцефалічним бар’єром, який має запобігати проникненню шкідливих речовин.
Порівняння нових даних із зразками мозку, взятими у 1997–2013 роках, показало чітку тенденцію до зростання рівня забруднення. Вчені припускають, що експоненційне збільшення мікропластику в навколишньому середовищі відображається і в нашому організмі.
Концентрація мікропластику в тканинах не залежала від віку, етнічного походження чи причини смерті. Проте її рівень був вищим у зразках від людей із діагностованою деменцією.
«Атрофія мозкової тканини, порушення гематоенцефалічного бар’єра та слабкі механізми очищення є характерними для деменції, тому можна очікувати підвищеного накопичення мікропластику», – пояснюють дослідники. Проте поки неможливо точно сказати, чи спричиняє мікропластик когнітивні розлади.
Автори роботи приєднуються до численних дослідників, які закликають до подальшого вивчення впливу мікропластику на здоров’я людини.
Тим часом ми всі продовжуємо вдихати, споживати і накопичувати пластик у своєму організмі, тоді як його виробництво зростає.
«Пластик – це продукт нафтохімічної промисловості, тобто речовина, яка зрештою походить із нафти та газу», – нагадує дослідник Адам Ханіє з Університету Ексетера.
За оцінками, до 2040 року пластик становитиме до 95% загального зростання попиту на нафту.
Це дослідження було опубліковане в журналі Nature Medicine.