З того часу, як астрономи в 90-х роках минулого століття почали відкривати екзопланети, в поле їх зору потрапило безліч величезних газових гігантів, подібних до нашого Юпітера. Деякі з них обертаються на дуже низькій орбіті стосовно своєї зірки. І відстань настільки близька, що їх поверхні можуть кипіти, досягаючи температури вище 1600°С. Однією з останніх цілей телескопа Габбл був KELT-20b, гарячий газовий гігант, розташований приблизно за 400 світлових років від Землі.
В результаті спостережень вчені дійшли висновку, що інтенсивне ультрафіолетове випромінювання місцевої зірки потрапляє у верхні шари атмосфери планети, де його поглинають метали. На виході маємо перегрітий шар високо в атмосфері KELT-20b — подібно до багатої озоном стратосфери Землі, що блокує сонце, тільки в багато разів гарячіший.
Ще один газовий гігант, за яким спостерігав Габбл — це WASP-178b, розташований на відстані 1300 світлових років від Землі. Тут ще веселіше. У цього гіганта одна сторона постійно звернена до зірки, завдяки чому відбувається випаровування речовини й внаслідок чого утворюється газоподібний монооксид кремнію. Цей монооксид кремнію «тече» на нічний бік планети зі швидкістю понад 3200 км/год, де температура відповідно набагато нижча, і як результат, відбувається його кристалізація. Таким чином, на поверхню випадає дощ із каміння.
“Якщо ми не зможемо зрозуміти, що відбувається на надгарячих Юпітерах, де у нас є надійні дані спостережень, у нас не буде шансу з’ясувати, що відбувається в слабших спектрах під час спостереження за екзопланетами земної групи”, – сказав Джошуа Лотрінгер, астроном з Університету долини Юти.
