8 крутих дистрибутивів Linux, про які мало хто чув

Якщо ви вже втомилися від звичних Ubuntu, Mint і Fedora – ось вам цікавіші системи.

Коли мова заходить про Linux, його адепти насамперед рекомендують дистрибутиви на кшталт Ubuntu, Fedora, Debian, OpenSUSE, CentOS та Mint. Досвідчені користувачі ще згадують про великі та жахливі Arch та Gentoo. В принципі, це логічно: чим система популярніша, чим більше у неї ком’юніті, тим вона стабільніша і тим легше знаходити відповіді на свої питання та вирішення можливих проблем.

Але деяким людям нудно весь час сидіти в улюблених і перевірених дистрибутивах — завжди непогано спробувати щось нове. Для них ми склали цей перелік.

1. EndeavourOS

Багато користувачів хотіли б спробувати Arch – дистрибутив, який славиться своєю різноманітністю налаштувань та підтримкою репозиторію AUR. Це величезна бібліотека всього більш-менш популярного софту, доступного для Linux. Але Arch має недолік: через філософію творців дистрибутива він встановлюється виключно через командний рядок, що, природно, відлякує новачків.

EndeavourOS вирішує цю проблему. Це дистрибутив, що базується на Arch Linux. Він має вбудований інсталятор Calamares, який спрощує процес, роблячи його доступним навіть для недосвідчених користувачів.

Все майже як у Windows: вибрали потрібний диск, натиснули кілька разів “Далі”, і перед вами готовий до роботи інтерфейс. Під час встановлення EndeavourOS пропонує на вибір середовища Xfce, KDE Plasma, GNOME, MATE, Cinnamon, Budgie, LxQt, LxDe або i3-wm.

Цей дистрибутив також дозволяє насолодитися всіма перевагами Arch на кшталт репозиторію AUR і «ковзного релізу» — коли система оновлюється не періодично, як Ubuntu, а безперервно. Але при цьому не вимагає від вас досконалого знання процесу встановлення Linux.

2. Vanilla OS

У багатьох дистрибутивів Linux є проблема: їхні творці постійно намагаються щось покращити, удосконалити, додати нових рюшечок. Іноді це призводить до того, що користувач після чергового оновлення хапається за голову та дивується, чому його улюблена панель інструментів змінилася до невпізнання.

Розробник популярного емулятора для Windows-програм та ігор Bottles Мірко Бромбін вирішив створити систему, в якій користувач отримує тільки ті зміни, які хоче. Так виникла Vanilla OS. Вона заснована на Ubuntu і надає чистий інтерфейс GNOME у його «ванільному» стані – без жодних добавок від Canonical на зразок Ubuntu Dock або Yaru.

Ідея системи в тому, що кожна програма в ній встановлюється через менеджер apx, який створює для кожного пакета окрему ізольовану пісочницю. Це означає, що будь-які програми, завантажені користувачем, не можуть вплинути на пакети системи. А отже, у вас не вдасться зламати її, експериментуючи з незнайомим софтом та оновленнями.

Цим обумовлюється головний козир Vanilla OS – її стабільність та незмінність. Якщо, скажімо, вас не влаштовує, як після оновлення або переустановки виглядає звичний вам офісний пакет, ви можете відкотити зміну і сидіти на попередній версії скільки забажаєте. А система не змушуватиме вас встановлювати апдейти.

3. NixOS

Ще один дистрибутив Linux тут творці прагнули створити максимально стабільну систему, яку не можна зламати невдалим оновленням. На відміну від згаданої Vanilla OS NixOS – справжній ветеран, який розробляється аж з 2003 року. Він не заснований на Ubuntu або Arch, а є абсолютно оригінальною системою. А ще використовує унікальний менеджер керування пакетами Nix.

Щоразу, коли ви встановлюєте або оновлюєте щось, Nix автоматично створює копію пакетів. У системі реалізовано можливість так званих атомарних оновлень та відкатів. Тобто, якщо вам не подобається, як виглядає або працює якийсь звичний вам софт після апдейту, ви можете повернути його в попередній стан одним клацанням.

Програми в NixOS ізольовані одна від одної, що запобігає конфліктам та забезпечує стабільність системи. Можна навіть встановити кілька версій однієї й тієї ж програми одночасно.

Загалом це цікавий дистрибутив для тих, хто хоче мати постійно свіже ПЗ, але боїться щось зламати або зіпсувати при черговому оновленні.

4. Solus

Solus – гарний та зручний дистрибутив Linux, призначений для настільних комп’ютерів. На відміну від багатьох інших варіантів, Solus не заснований на Debian, Ubuntu або Fedora, а є незалежним проектом. Його унікальною особливістю є робоче оточення Budgie. Це інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, який нагадує гібрид GNOME та Windows 11 . Виглядає дуже добре і в роботі дуже зручний.

Крім власного оточення Solus також використовує розроблену для нього систему управління пакетами, звану eopkg. Вона дозволяє швидко та легко встановлювати, оновлювати або видаляти програми.

Solus підтримує всі ті ж програми, що і будь-який дистрибутив, що поважає себе: офісні програми, аудіо- і відеопрогравачі, медіаредактори для творців контенту і, звичайно, Steam для геймерів. Відмінний варіант щодня для тих, кому не подобаються Ubuntu, Fedora і схожі з ними дистрибутиви.

5. Deepin

Deepin Linux варто встановити тим, для кого важливе значення мають естетичні відчуття від роботи із системою. Довгий час звання «найкрасивішого» дистрибутива носила elementaryOS, що мімікує під macOS. Але Deepin цілком здатний потіснити її з п’єдесталу. Заснований на Debian, він поєднує стабільність цієї платформи і сучасний і зрозумілий інтерфейс.

Робочим столом Deepin служить середовище DDE (Deepin Desktop Environment), яке виділяється красивим дизайном та гладкими анімаціями. Вона пропонує зрозумілий центр управління, який збирає всі параметри системи в одному місці. А ще – зручний лаунчер, здатний перемикатися між режимами “Панель завдань” (як у Windows 11) і “Док” (як у macOS). Все це виглядає чудово – у Deepin просто приємно працювати.

Додайте і те, що цей дистрибутив також включає безліч додатків, розроблених спеціально для нього: медіаплеєр, графічний редактор, календар, власний магазин програм. Є тут і емулятор Crossover для установки Windows додатків, якщо такі вам знадобляться. Загалом Deepin відмінно підходить на звання основного дистрибутива для роботи.

6. risiOS

Fedora – дуже крутий і популярний дистрибутив, який зібрав велику базу фанатів. Але він має мінус: у систему не можна включати невільні компоненти. У результаті новачок, встановивши Fedora, виявляє, що не може програти MP3 та деякі інші формати аудіо та відео через те, що для них потрібні пропрієтарні кодеки. А для нормальної роботи відеокарти потрібні пропрієтарні драйвери.

Завантажити все це потрібно зі спеціального репозиторію Fedora RPM Fusion, про що, звичайно, новому користувачу ніхто не скаже. Чи відчуваєте, як розробники Linux люблять ускладнювати людям життя?

risiOS для Fedora – це щось на зразок Linux Mind для Ubuntu, тобто вдосконалений дистрибутив, максимально доброзичливий до користувача. Його не треба допилювати після встановлення, як прабатька. Після завершення інсталяції відкривається програма risiWelcome, яка пропонує додати репозиторії Flathub та RPM Fusion, щоб встановити кодеки, необхідні драйвери та сторонні теми та програми. Крім того, risiOS дозволяє при установці відразу вибрати програми, які вам потрібні, і вони завантажуються та встановляться автоматично.

У дистрибутив вбудований інструмент Web Apps, що дозволяє запускати ваші улюблені сайти в окремому вікні з іконкою, без інтерфейсу браузера. Дуже корисно, якщо ви волієте працювати з документами в Google Docs, а веб-інтерфейс соцмереж віддаєте перевагу месенджерам .

З коробки risiOS мало відрізняється від Fedora зовні. Але ви можете змінювати колірні акценти, теми іконок та курсорів, а також шрифти за допомогою вбудованої утиліти risiTweaks. Ця програма також надає інструменти для керування розширеннями GNOME.

7. GoboLinux

На перший погляд GoboLinux виглядає цілком пересічною системою з досить несмачним оформленням. Все тому, що його унікальність прихована, як то кажуть, «під капотом».

На відміну від традиційних дистрибутивів Linux, GoboLinux не слідує стандартній ієрархії файлової системи. Натомість він використовує власну структуру, в якій кожен додаток встановлюється у свій власний каталог. Це полегшує керування програмами та їх видалення .

У звичайних дистрибутивах програми встановлюються в безліч папок: bin, sbin, games, lib, share – загалом, чорт ногу зломить. У Gobo всі вони поміщаються в каталог /Programs, і кожна програма має свій власний підкаталог з версією. Це дозволяє мати кілька версій однієї й тієї ж програми, встановлених одночасно. У папці лежить і програма, і всі її налаштування та бібліотеки.

Через такий підхід у Gobo навіть немає системи управління пакетами – як кажуть розробники, такою тут служить сам менеджер файлів. Не потрібна якась програма — просто видаліть папку з нею. І вона зникне, не залишивши жодного системного сміття. Прямо як у macOS, де сторонні програми встановлюються перетягуванням файлу до папки Application.

Так, це не найпростіший дистрибутив для новачків. Розробники Gobo – веселі хлопці, які постійно додають у свій витвір різні нові технології і взагалі прагнуть виділитися. Та що там, навіть система нумерації версій у них вісімкова, щоб бути не як усі. Але якщо ви втомилися від будь-яких там Ubuntu і навіть Arch для вас вже нудний – Gobo однозначно варто спробувати.

8. HoloISO

Так, очі вас не обдурили. Це інтерфейс SteamOS — операційної системи для ігор, що базується на Arch Linux і встановлюється на популярну портативну консоль від Valve Steam Deck. Розробники HoloISO взяли вихідний код SteamOS та портували його на звичайні ПК. Тут можна встановлювати ігри зі Steam, причому навіть ті, що офіційно не портовані на Linux. Вони запускаються через офіційний емулятор Steam Proton.

Система адаптована під керування стиками геймпада та пальцями. Встановлювати її на свій робочий комп’ютер вам, можливо, буде незручно. А ось на ПК, підключеному до телевізора і розрахованому тільки на ігри, HoloISO буде дуже доречним.

Також дистрибутив нагоді власникам портативних ігрових консолей ASUS ROG Ally і Lenovo Legion Go. Залізо тут потужніше, ніж у Steam Deck, але інтерфейс встановленої на них Windows 11 не дуже зручний на невеликих екранах. HoloISO дозволить вам випробувати задоволення навіть на портативних консолях не від Valve – так що його варто випробувати.