Протягом довгого часу зменшення біорізноманіття наших річок і озер залишалося непоміченим. Як еколог прісноводних екосистем, я давно відчував фрустрацію через те, що наукові дослідження та охорона природи переважно зосереджені на наземних і морських видах, хоча наші річки, озера, ставки та інші водно-болотні угіддя містять надзвичайно велику частку світового біорізноманіття на порівняно невеликій площі.
Перше всебічне оцінювання ризику вимирання прісноводних видів, опубліковане в журналі Nature, має змінити цю ситуацію. Вчені, які брали участь у новому дослідженні, використали нещодавно завершений «червоний список» для прісноводних риб, а також для бабок і стрілок.
Червоні списки є офіційними інвентарями статусу збереження, складеними Міжнародним союзом охорони природи (IUCN). Вони поєднали ці дані з попереднім «червоним списком» для прісноводних крабів, раків і креветок.
Загалом було оцінено більше ніж 23 000 видів.
Автори дослідження дійшли висновку, що майже чверть (24 відсотки) прісноводних видів знаходяться під загрозою вимирання. Це означає, що вони були офіційно оцінені як вразливі, під загрозою вимирання, критично вразливі або вимерлі в природі.
До цих видів належать критично зниклий європейський вугор і зникаючий білокогтистий рак, які колись були поширені у водах мого дитинства.
Існує деяка невизначеність у оцінках, особливо через недостатність даних для встановлення ризику вимирання для деяких видів. Автори використовують прийнятий та надійний метод для усунення цієї невизначеності, але зазначають, що ця відсутність даних впливає на значно більшу частину прісноводних видів, ніж тих, що живуть на суші.
Насправді попри ознаки того, що більша частина прісноводних молюсків перебуває під загрозою вимирання, автори не могли включити молюсків у своє дослідження через недостатню кількість даних щодо багатьох видів.
Мало того, ми маємо лише найпростіше уявлення про статус великої кількості інших прісноводних видів, зокрема безхребетних, таких як кам’яні мухи, маячки та різні жуки, багато з яких є надзвичайно чутливими до забруднення. Хоча це нове дослідження є важливим кроком уперед у нашому розумінні, воно також має стати сигналом для активізації зусиль щодо заповнення цих критичних прогалин у даних.
Читайте оригінальну статтю.