Минулого року Земля нагрілася приблизно на 0,2 °C більше, ніж передбачали кліматичні моделі. Хоча окремо це може здатися незначним, але якщо врахувати, що це показник для всієї планети, то це дуже багато непоясненого тепла.
“Принизливо і трохи тривожно визнати, що жоден рік не поставив під сумнів можливості кліматологів прогнозувати більше, ніж 2023-й”, – пише кліматолог НАСА Гевін Шмідт у статті для Nature.
“Температурна аномалія 2023 року виникла як грім серед ясного неба, виявивши безпрецедентну прогалину в знаннях, можливо, вперше з того часу, як близько 40 років тому супутникові дані почали надавати моделювальникам безпрецедентне уявлення про кліматичну систему Землі в режимі реального часу”.
Шмідт попереджає, що якщо ця незрозуміла аномалія не зникне до серпня, відповідно до попередніх коливань Ель-Ніньо, то ми опинимося на незвіданій території.
Було висунуто кілька теорій щодо надлишку тепла, який виходить за рамки очікуваного від Ель-Ніньо та відомих темпів збільшення викидів CO2. Серед них – зменшення кількості аерозолів, що охолоджують поверхню від судноплавства після змін у регулюванні у 2020 році; збільшення кількості водяної пари, що утримує тепло, внаслідок виверження вулкану Хунга Тонга-Хунга Хаапай у 2022 році; а також пік активності в поточному сонячному циклі, що надсилає більше тепла в наш бік.
Але навіть разом узяті ці фактори не повністю пояснюють спостережуване додаткове тепло, стверджує Шмідт.
Занепокоєння викликає те, що ми упускаємо щось важливе в нашому розумінні кліматичних систем Землі, що могло б пояснити прискорені темпи потепління, наприклад, потенційну похибку в даті початку впливу людства на клімат.
Випередження пояснило б, чому екстремальні кліматичні наслідки, включаючи смертоносні повені, пожежі та шторми, вже б’ють по нас так сильно і швидко.
“Це може означати, що потепління планети вже фундаментально змінює роботу кліматичної системи набагато раніше, ніж очікували вчені”, – пояснює Шмідт.
Проте раптовий стрибок температури може бути короткочасною аномалією або “сплеском” у даних, визнає Шмідт.
“Існує ризик змішання короткострокової мінливості клімату з довгостроковими змінами”, – застерігає Зік Хаусфатер (Zeke Hausfather), кліматолог з Берклі, в своєму аналізі для Carbon Brief.
Однак Хаусфатер також зазначає, що є деякі ранні ознаки того, що це може бути більше, ніж тимчасова аномалія, включаючи прискорене потепління, зафіксоване в океанічному теплі та супутникових вимірах енергетичного дисбалансу Землі.
Більше того, немає жодних ознак того, що це різке зростання кліматичних показників змінить курс. Ми щойно пережили 10-й місяць поспіль рекордної глобальної спеки, і вже 12 місяців перевищуємо обіцянку Паризької угоди утримувати середню глобальну температуру нижче 1,5 °C потепління.
Поки дослідники вивчають і обговорюють цифри (як і належить науковцям!), ми відчуваємо і бачимо цілком реальні наслідки цієї надмірної спеки навколо нас.
Три чверті найбільшої у світі системи коралових рифів, Великого Бар’єрного рифу в Австралії, наразі страждають від високого та екстремального рівня знебарвлення. Тварини масово гинуть, а мільйони людей голодують, оскільки зміна клімату спричиняє голод в Африці.
І це лише початок. Деякі місця вже відчувають спеку набагато сильніше, ніж інші.
Хоча важливо опрацювати ці потенційно великі невизначеності в кліматичному моделюванні, більш пріоритетним завданням є досягнення значного прогресу в напрямку зупинки викидів парникових газів, які є основною причиною глобального потепління.
