1000-річна астролябія висвітлює науковий обмін між мусульманами, юдеями та християнами

Хитромудрий артефакт, який колись використовувався для визначення часу та обчислення відстаней, схоже, використовувався представниками трьох різних релігій протягом свого довгого і багатого на історії життя. Відома як астролябія, реліквія датується 11 століттям н.е. і має написи арабською, івритом та західними цифрами.

Астролябії – це кишенькові карти Всесвіту, які дозволяють користувачам визначати розташування зірок. Офорти, які, вочевидь, є роботою кількох різних людей, ймовірно, були зроблені в багатьох місцях Європи та Північної Африки, що дозволяє припустити, що об’єкт переходив з рук в руки з ісламськими, єврейськими та християнськими власниками, прокладаючи собі шлях через давні мережі наукового обміну.

Примітно, що 1000-річна астролябія була ідентифікована випадково, коли доктор Федеріка Джиганте з Кембриджського університету натрапила на її фотографію на сайті Фонду Музею Мініскальчі-Еріццо у Вероні, Італія. “У музеї не знали, що це таке, і думали, що це може бути підробка, – сказала Джиганте у своїй заяві. “Тепер це найважливіший об’єкт у їхній колекції”.

Відвідавши музей і вивчивши астролябію зблизька, Джиганте зміг порівняти стиль оригінальної арабської гравюри зі стилем подібних інструментів з ісламського регіону Аль-Андалус (нині Андалусія) в Іспанії 11-го століття. Розташування зірок, зображених на рете астролябії, або небесній карті, також відповідає цьому періоду, що підтверджує вік приладу.

На металевій реліквії викарбувані мусульманські молитовні рядки, розташовані таким чином, щоб допомогти первісному користувачеві дотримуватися щоденного часу молитви. На одному боці пластини також міститься арабський напис “для широти Толедо, 40°”, що вказує на те, що астролябія могла бути виготовлена тут у часи, коли в Толедо мешкало багато мусульман, юдеїв і християн.

На інструменті також є підпис з іменами Isḥāq та Yūnus. На думку Ґіґанте, це можуть бути єврейські імена, написані арабською в’яззю, що дозволяє припустити, що колись астролябія могла бути в обігу в арабомовній єврейській громаді Іспанії.

Інший набір написів, що представляють північноафриканські широти, вказує на те, що пізніше предмет потрапив до Марокко або Єгипту, а наявність івритських написів вказує на те, що він врешті-решт знову опинився в середовищі європейських євреїв. “Ці івритські доповнення та переклади вказують на те, що в певний момент предмет покинув Іспанію чи Північну Африку і циркулював серед єврейської діаспори в Італії, де арабську мову не розуміли, а замість неї використовували іврит”, – пояснив Джиганте.

Остаточний набір написів, включаючи західні цифри, ймовірно, був зроблений латиною або італійською мовою у Вероні, оскільки астролябія врешті-решт потрапила до рук християн.

Підсумовуючи значення цього відкриття в новому дослідженні, Джиганте пише, що “астролябія… є свідченням контактів і обмінів між арабами, євреями та європейцями в середньовічний і ранньомодерний періоди”.