Палеонтологи виявили стародавню птицю з настільки ж дивним хвостом, що у райського птаха. Ніколи раніше у викопних птахів не знаходили такого поєднання рульового пір’я.
Хвіст павича – лише один з найяскравіших прикладів «непрактичність» шляхів еволюції, коли репродуктивна користь для тварини стає дорожче виживання самців. У викопних видів птахів подібні атрибути – рідкість. Вчені з Китайської академії наук, університетів Нанкинского і Ліньі (Китай), а також Польового музею природної історії (США) описали новий вид викопної птиці, останки якої знайшли на північному сході Китаю, у формації Джехол. Вік відкладень – близько 120 мільйонів років.
Знахідка являє собою відбиток птиці розміром з сойку з надзвичайно довгим хвостом, який становить, за оцінками фахівців, понад 150 відсотків від довжини тіла. В цілому її відрізняли ряд коротких пір’я біля основи й два неймовірно довгих пера на кінчику хвоста. Поєднання короткого хвостового віяла з двома довгими пір’ями називається Шилохвіст і спостерігається у деяких сучасних представників пернатих, наприклад у райських птахів або кетсалей. Вони користуються ним для залучення уваги протилежної статі.
Викопну птицю назвали Yuanchuavis kompsosoura – на честь аналога фенікса з китайської міфології. Два довгих пера юаньчуавіса мали темний відтінок і досягали довжини 30 сантиметрів, в той час, як довжина тіла його не перевищувала приблизно 20 сантиметрів. Yuanchuavis kompsosoura належав до мезозойської групи енанциорниси, які належать до динозаврів й предків сучасних пернатих.
Автори статті, опублікованої в журналі Current Biology, вважають, що нетиповий для свого часу хвіст у юаньчуавіса розвинувся у самців в результаті статевого відбору. Але навіщо таке нововведення самкам, адже з еволюційної точки зору їм повинно бути невигідно все, що підвищує ризики самців бути спійманими хижаками. Це пояснюється так: самка повинна дивитися на хвіст самця і розуміти, його гени настільки гарні, що він здатний виживати навіть із такою безглуздим атрибутом.