Кістки, які понад 70 років вважали залишками шерстистого мамонта, виявилися значно «молодшими», ніж очікували вчені. Радіовуглецеве датування повністю змінило уявлення про загадкову знахідку з Аляски — і поставило нові запитання.
Про це повідомляє Science Alert.
Знахідка, якій вірили десятиліттями
У 1951 році археолог Отто Гайст під час експедиції у внутрішні райони Аляски виявив дві епіфізарні пластинки хребта великого ссавця. Територія належить до доісторичного регіону Берингія — місця, де колись мешкали мамонти. Саме тому вчений припустив, що кістки належать шерстистому мамонту.
Зразки передали до Музею Півночі при Університеті Аляски, де вони зберігалися понад сім десятиліть без детального аналізу.
Радіовуглецеве датування все змінило
Нещодавно музей провів радіовуглецевий аналіз скам’янілостей — і результати стали несподіванкою. Вік кісток оцінили у 2000–3000 років, що абсолютно не відповідає часовим рамкам існування мамонтів.
Більшість шерстистих мамонтів вимерли приблизно 13 тисяч років тому, а навіть ізольовані популяції не дожили пізніше ніж до 4 тисяч років тому.
Не мамонт і не наземна тварина?
До аналізу залучили фахівців з мамонтів і китоподібних. Вчені дійшли спільного висновку: за зовнішнім виглядом кісток неможливо точно визначити, кому вони належали.
Однак форма хребців і контекст знахідки вказують на морське походження тварини. Це означає, що зразки могли належати великому морському ссавцю — можливо, киту або його родичу.
Остаточну відповідь дасть ДНК
Єдиний спосіб встановити істинне походження кісток — аналіз давньої ДНК. Саме він може остаточно підтвердити, ким був загадковий мешканець Берингії та як його рештки опинилися вглибині материка.
