Вчені знайшли найменшу зірку в історії, але вона більше за Землю
Астрономи повідомили про неймовірне зоряне відкриття. Насправді, вони повідомили про два неймовірних відкриття: вони знайшли найменшу зірку в історії, і вона обертається навколо свого супутника з найкоротшим відомим періодом для подвійних зірок – всього 20,5 хвилин.
Зірка є частиною подвійної системи, яка отримала назву TMTS J0526 і розташована на відстані 2 760 світлових років від Землі. J0526B – гаряча субкарликова зоря, і ми не перебільшуємо, коли говоримо, що вона крихітна. Її радіус лише в сім разів більший за радіус Землі. Для порівняння, радіус Юпітера в 11,2 рази більший за земний, Сатурна – в 9,5, а Нептуна – в чотири рази. Це найменша за об’ємом зірка з усіх коли-небудь відкритих, але це все ж таки зірка. У цьому маленькому об’ємі міститься близько третини маси Сонця, тому ця крихітна зірка важить приблизно в 350 разів більше, ніж Юпітер.
Важчий об’єкт, J0526A, є білим карликом, який важить близько 74 відсотків маси Сонця. Він багатий на вуглець і кисень, що вказує на те, з якої зірки він еволюціонував. Білі карлики – це доля таких зірок, як Сонце. Недостатньо масивні, щоб стати надновими, маленькі зорі еволюціонують у червоних гігантів, перш ніж скинути свої зовнішні шари, оголюючи надзвичайно щільне вироджене ядро в об’ємі, не набагато більшому за нашу планету.
Ці два об’єкти обертаються навколо один одного кожні 20,5 хвилин, що є найкоротшим відомим орбітальним періодом для будь-якої подвійної зоряної системи.
Спостереження за допомогою телескопа Цінхуа Університету Ма Хуатенг (TMTS) підтверджують деякі теоретичні погляди про те, що найлегші субкарлики є продуктом іншої еволюції порівняно з трохи важчими – хоча ми все ще говоримо про зорі, маса яких менша за половину маси Сонця. Знаходження більшої кількості таких об’єктів могло б краще пояснити, як вони стали такими екстремальними.
TMTS розпочав спостереження у 2020 році і до кінця 2023 року вивчив понад 27 мільйонів зірок. У каталозі було знайдено десятки короткоперіодичних джерел, але TMTS J0526 виявився найкоротшим. Це було підтверджено подальшими спостереженнями за допомогою телескопа Keck I на Гаваях і Великого телескопа Канаріас (GTC), розташованого в Ла-Пальмі.
Спостереження показують, що білий карлик фактично деформує субкарликову зорю з кожним витком по орбіті. Приливне гравітаційне тяжіння розтягує маленьку яскраву зорю, впливаючи на її яскравість. Саме цю зміну і зафіксували телескопи. У майбутньому цей рух може вловити космічна обсерваторія гравітаційних хвиль LISA. Вони надто тонкі для наших нинішніх детекторів.
