Вчені розповіли про дивне «примарне світло» у космосі
Відкриття може вплинути на наше розуміння Сонячної системи та того, як вона влаштована.
Дослідники в рамках аналізу 200 тисяч фотографій космічного телескопа Hubble та проведення різних наукових вимірів дійшли висновку, що у Сонячній системі спостерігається надлишок загадкового світла.
Про це повідомляє ScienceAlert.
Кількість цього світла в космосі більша, ніж має бути згідно з розрахунками, внаслідок чого це явище отримало назву «примарне світло». Отриманий надлишок, за словами вчених, був еквівалентний стійкому світінню, що випромінюється 10 світлячками по всьому небу.
Це може здатися не таким великим, але цього достатньо, щоб зрозуміти, що вчені щось упускають. З їх слів, це важливо. Астрономи все частіше знаходять способи побачити світло між зірками. Якщо є локальний надлишок, потрібно знати про це, оскільки це може спотворити наше розуміння більш віддалених примарних сяйв. Також це може вплинути на наше розуміння Сонячної системи та того, як вона влаштована.
За словами дослідників, зірки, галактики та пил навколо нашої системи не можуть бути джерелом цього світіння. Через це вченим невідомо, чим зумовлено це явище, але вони мають низку гіпотез.
Відомо, що у Всесвіті світло випромінюється зірками, галактиками, планетами, пилом та газом. Однак є багато інших джерел світла, не виявлених фахівцями.
«Наше дослідження показало, що існує щось, можливо, це компонент пилу, який розташований ближче за відстань, де проводив вимір апарат «Нові горизонти». Це додаткове світло виходить із середини Сонячної системи. Оскільки наші виміри залишкового світла вищі, ніж New Horizons, ми вважаємо, що це локальне явище, що відбувається недалеко від Сонячної системи. Це може бути новий елемент вмісту Сонячної системи, який був висунутий гіпотетично», – сказав Тім Карлтон з Університету штату Аризона.
Наприклад, ще космічний апарат «Вояджер-1» виявив дуже сильний потік випромінювання, що виходить із центру галактики, але поки не відомо, що є його джерелом. А космічний апарат «Нові горизонти» зафіксував наявність на краю Сонячної системи надто великої кількості світла із космічного оптичного фону.
