Астрономи вперше змогли безпосередньо виміряти вплив космічних променів усередині щільної пилової хмари, де народжуються зірки. Спостереження космічного телескопа James Webb Space Telescope допомогли зазирнути в одну з найтемніших туманностей поблизу Землі — і це може змінити наше розуміння зореутворення.
Про це повідомляє The Times of Israel, передає NNews.
Що саме відкрили вчені
Міжнародна команда під керівництвом науковців із ізраїльського Техніону дослідила темну туманність Barnard 68, що розташована приблизно за 400 світлових років у напрямку сузір’я Змієносця.
Це щільна й холодна хмара газу та пилу — саме такі об’єкти вважаються «колисками» майбутніх зірок. Проблема в тому, що світло не проходить крізь них, тому заглянути всередину майже неможливо.
Тут і допоміг телескоп James Webb Space Telescope, який працює в інфрачервоному діапазоні та здатний фіксувати найслабші теплові сигнали.
Чому космічні промені важливі
Попри назву, космічні промені — це не світло. Це потоки високоенергетичних частинок: переважно протонів, електронів і ядер атомів, які мандрують галактикою майже зі швидкістю світла.
Коли ці частинки проникають у щільні пилові хмари, вони:
- іонізують газ
- запускають хімічні реакції
- змінюють температуру та динаміку середовища
Саме ці процеси визначають, як швидко хмара почне стискатися і перетвориться на нову зірку.
Як вдалося «побачити» невидиме
Космічні промені збуджують молекули водню всередині хмари. Ці молекули починають вібрувати й випромінюють дуже слабке інфрачервоне світло. Саме цей сигнал і зафіксував JWST.
Це перший випадок, коли астрономам вдалося безпосередньо виміряти рівень проникнення космічних променів у настільки щільну туманність.
Хімія, з якої народжуються планети
Під впливом космічних променів у таких хмарах утворюються складні молекули, зокрема:
- вода
- аміак
- метанол
Ці речовини пізніше стають будівельними блоками планет, комет і, потенційно, життя.
Майбутня зірка вже «дозріває»
Barnard 68 має температуру всього 10–20 кельвінів і настільки щільна, що майже повністю поглинає світло позаду себе. За оцінками астрономів, хмара перебуває на межі гравітаційного колапсу й може перетворитися на нову зорю приблизно через 200 тисяч років.
Чому це відкриття важливе
Досі роль космічних променів у зореутворенні була здебільшого теоретичною. Тепер вчені отримали прямі спостережні дані, які дозволяють точніше моделювати народження зірок у нашій галактиці.
Це означає, що ми краще розумітимемо, як колись сформувалося і наше Сонце.
