Бензин можна отримувати не лише з нафти. Компанія Aircela розробила установку приблизно з великий холодильник, яка використовує вуглекислий газ із повітря, воду та відновлювану електроенергію, щоб синтезувати паливо для звичайних бензинових двигунів.
Звучить як спосіб буквально «заправлятися з повітря», але технологія має важливе обмеження: на виробництво пального потрібна значна кількість електроенергії.
Що створила Aircela
Стартап Aircela заснували у 2019 році шведські інженери Міа та Ерік Дальгрен. Компанія розробила компактну систему синтезу пального, яка складається з трьох синіх шестикутних модулів.
За даними джерела, одна установка здатна виробляти близько 3,6 літра бензину за добу. Паралельно вона вилучає з атмосфери приблизно 10 кілограмів CO₂.
Перший робочий прототип компанія представила в Нью-Йорку у травні 2025 року. Очікується, що продажі у США можуть розпочатися наприкінці 2026 року з тестової програми для партнерів.
Як повітря перетворюється на бензин
Процес складається з кількох етапів.
Спочатку установка забирає звичайне атмосферне повітря. Вуглекислий газ із нього затримується за допомогою розчину гідроксиду калію.
Паралельно система використовує електроенергію для електролізу води. У результаті утворюються водень і кисень. Кисень виходить із системи, а водень використовується далі.
Потім водень з’єднують із захопленим CO₂. Так отримують метанол, який після каталітичної переробки за технологією MTG перетворюється на бензин.
Якщо спростити, установка працює як маленький хімічний завод: бере з навколишнього середовища два компоненти — вуглець і воду — а електроенергія забезпечує необхідні для синтезу процеси.
Чому ця технологія не означає «безкоштовний бензин»
Саме тут виникає головний нюанс.
На виробництво одного літра синтетичного бензину установка витрачає близько 20 кВт·год електроенергії. Це приблизно вдвічі більше за енергетичний вміст самого пального.
Тобто технологія не створює енергію з нічого. Вона фактично перетворює електроенергію на рідке паливо, використовуючи атмосферний CO₂ та воду як сировину.
Розробники вважають такий підхід особливо цікавим для місць, де є надлишок дешевої сонячної або вітрової електроенергії. У такому випадку електрика, яку інакше довелося б обмежувати або не використовувати, може бути спрямована на виробництво пального.
Яким виходить бензин
За інформацією джерела, отримане паливо має октанове число, що відповідає бензину А-95, і сумісне зі звичайними двигунами внутрішнього згоряння без їхньої модифікації.
Також заявлено відсутність у ньому сірки, етанолу та важких металів.
Внутрішній резервуар самої установки розрахований на 64 літри пального. Водночас швидкість виробництва залишається невеликою — близько 3,6 літра на добу.
Де така машина може бути потрібна
Через невисоку добову продуктивність установка наразі виглядає не стільки як заміна звичайним АЗС, скільки як автономне джерело пального для окремих споживачів.
Серед потенційних користувачів джерело називає віддалені громади, фермерські господарства, промислові об’єкти та військові об’єкти, які мають доступ до відновлюваної електроенергії, але перебувають далеко від звичайної паливної інфраструктури.
Очікувана вартість пристрою становить приблизно 14–18,5 тисячі євро.
Що відомо про «замкнений» вуглецевий цикл
Є ще одна важлива особливість технології.
Вуглець для синтетичного бензину береться з атмосфери у формі CO₂. Коли отримане паливо згодом спалюється двигуном, цей вуглекислий газ знову потрапляє в атмосферу.
Саме тому розробники описують систему як таку, що може забезпечувати нейтральний вуглецевий цикл за умови використання відновлюваної електроенергії.
Однак це не означає, що автомобіль перестає викидати CO₂ під час роботи. Йдеться саме про походження вуглецю в паливі та його повторне використання в циклі.
💡 Цікаво знати
Установка розміром із великий холодильник одночасно виконує кілька функцій: вилучає CO₂ з повітря, отримує водень із води та синтезує з них рідке паливо.
За добу це дає лише близько 3,6 літра бензину, але сама ідея полягає не в масовому виробництві нафти «з повітря», а у перенесенні виробництва пального ближче до місця його споживання.
❓ Чи зможе така установка замінити звичайну заправку?
Поки що — ні. За заявленої продуктивності 3,6 літра на добу вона не призначена для масштабного постачання пального мільйонам автомобілів.
Її потенційна перевага в іншому: можливості локально виробляти синтетичний бензин там, де є достатньо відновлюваної електроенергії, але складно доставляти традиційне паливо.
Головне — не бензин із повітря, а новий спосіб його виробництва
Aircela фактично намагається розділити звичний зв’язок «бензин = нафта». Замість видобутку вуглеводнів із надр система використовує атмосферний вуглець і електроенергію, щоб знову створити рідке паливо.
Поки що головним викликом залишається саме енергетична ціна такого процесу. Тому найбільш цікавим сценарієм для цієї технології можуть стати не міські АЗС, а віддалені об’єкти з надлишком дешевої відновлюваної електрики.
повідомляє NNews із посиланням на 24 Канал.
