Два нових дослідження виявили моторошну, схожу на людську, складність у китових піснях, що ставить під сумнів уявлення про нашу винятковість і потенційно проливає світло на еволюцію мови.
Одне з досліджень показало, що деякі кити можуть зрівнятися або навіть перевершити ефективність нашої мови, причому горбаті кити (Megaptera novaeangliae) є найближчими конкурентами.
У другому дослідженні дослідники повідомляють, що пісні горбатих китів відповідають статистичній структурі, яка вважається ознакою людської мови.
“Ці знахідки ставлять під сумнів давні припущення про унікальність людської мови, відкриваючи глибокі спільності між еволюційно віддаленими видами”, – говорить Саймон Кірбі, професор еволюції мови в Університеті Единбурга.
Окрім того, що здібності китів вражають і принижують нас, вони можуть допомогти нам краще зрозуміти мову інших тварин і нашу власну. Зростаюча кількість досліджень свідчить про те, що багато видів мають складні системи спілкування, і багато з них демонструють якості, які колись вважалися унікально людськими.
У статті про ефективність, етолог і комп’ютерний науковець Мейсон Янгблад зі Університету Стоні Брук використав пару лінгвістичних законів для вивчення ефективності 51 людської мови та 65 511 послідовностей китових пісень.
Янгблад зазначає, що природний відбір сприяє ефективному спілкуванню, що допомагає людям швидко й просто обмінюватися життєво важливою інформацією.
Він визнає, що складні сигнали можуть передавати більше, а надмірність допомагає забезпечити точну передачу, але ці переваги не є безкоштовними. Балаканина потребує цінного часу та енергії і може залучити хижаків.
Щоб кількісно визначити ефективність людського та китового спілкування, Янгблад використав два лінгвістичні принципи: закон Менцерата та закон скорочення Зіпфа.
За законом Менцерата, ефективність зростає, коли довші послідовності, як-от слова, речення або пісні, складаються з коротших елементів, як-от слова, фонеми або ноти, пояснює Янгблад.
Згідно із законом скорочення Зіпфа, система спілкування є ефективнішою, якщо часто використовувані елементи – як-от слова, фонеми та ноти – коротші.
Янгблад застосував обидва закони до послідовностей вокалізації 16 видів китоподібних, включно з вусатими китами, а також дельфінами та іншими зубатими китами. Для порівняння він також оцінив 51 людську мову.
Виклики 11 із 16 видів демонстрували закон Менцерата так само або більше, ніж людська мова.
Винятками були косатки (Orcinus orca), дельфіни Гектора (Cephalorhynchus hectori), дельфіни Коммерсона (Cephalorhynchus commersonii), дельфіни Хевісайда (Cephalorhynchus heavisidii) та північні тихоокеанські праві кити (Eubalaena japonica).
Янгблад повідомляє, що більшість видів не демонстрували закон скорочення Зіпфа. Він з’явився лише у горбатих і синіх китів (Balaenoptera musculus), причому лише горбаті кити змагалися з людством у застосуванні цього закону.
У другому дослідженні дослідники зосередилися на піснях горбатих китів, застосовуючи кількісні методи, які традиційно використовуються для оцінки мовлення у людських дітей.
Попередні дослідження ідентифікували специфічну властивість людської мови, яка, здається, сприяє навчанню та сприяє збереженню мови. Структурно узгоджені одиниці мови демонструють розподіл частот, який регулюється степеневим законом, який називається розподілом Зіпфа.
Це, здається, допомагає дітям легше вивчати мову, зазначають дослідники нового дослідження, і “ймовірно, сприяє точному збереженню мови протягом поколінь”.
Пісні горбатих китів також є настільки ж складними, часто виникаючи з вкладених ієрархічних компонентів. Наприклад, кити створюють фрази, використовуючи окремі звукові елементи, потім повторюють фрази, щоб утворити теми, і поєднують теми для побудови пісень.
Горбаті кити також передають пісні культурно, як і ми з мовою. Якщо статистичні властивості людських мов еволюціонували для більш плавного культурного передавання, то подібні ознаки повинні з’являтися і в китових піснях, стверджують автори.
Щоб перевірити цю ідею, вони проаналізували вісім років записів горбатих китів за допомогою методів сегментації мовлення, розроблених для використання з людськими немовлятами.
Це виявило приховану структуру в піснях, включно зі статистично узгодженими послідовностями, частота яких відповідала розподілу Зіпфа – ознаки, які зустрічаються у всіх людських мовах.
Дослідники додають, що довжина послідовностей також відповідає закону стислості Зіпфа, який стверджує, що часто використовувані лінгвістичні одиниці, як правило, коротші.
“Використання ідей і методів з того, як діти вивчають мову, дозволило нам виявити раніше не виявлену структуру в китовій пісні”, – говорить перший автор Інбал Арнон, психолінгвіст розвитку з Єврейського університету Єрусалиму.
Знайдення цієї прихованої, “схожої на мову” структури стало несподіванкою, додає поведінковий еколог Еллен Гарланд з Університету Сент-Ендрюс. Вона пояснює, що китовим пісням бракує семантичного значення мови і вони можуть більше порівнюватися з людською музикою.
Дослідження були опубліковані в журналах Science Advances та Science.