Багато українських прізвищ виникли завдяки використанню різних суфіксів, які часто вказували на походження родових імен. Наприклад, прізвища з латинським корінням часто містять суфікс “-ус”. Однак у давнину наші предки застосовували цей суфікс з іншою метою, як зазначає мовознавець Юліан Редько у своїй праці “Сучасні українські прізвища”.
Цікаво, що деякі рідкісні прізвища турецького походження також можна знайти в Україні. А серед прізвищ псевдолатинського походження особливо виділяються ті, що виникли внаслідок жартівливого ставлення предків до імен. Для того щоб пожартувати або ж додати деякої аристократичності, використовували суфікс “-ус”, додаючи його до звичайних імен. Так виникали прізвища, наприклад, Левус, Ілюс, Дмитрус, Гринус, Микус та інші.
Окрім цього, українці створювали прізвища, пов’язані з професіями своїх предків. Також багато з цих родових імен утворювалися від звичайних іменників та дієслів. До таких належать, наприклад, Лигус (від “лигати”), Теребус (від “теребити”), Димус (від “дим”), Ходус (від “ходити”) і так далі.
Щодо прізвищ латинського походження, то серед них можна відзначити лише два: Манус, що перекладається як “рука”, та Літус, що означає “берег”. Однак Редько зазначає, що ці прізвища можуть також походити з української мови, де вони мають значення “манити” та “літати” відповідно.