Результати місії «Вікінг» знову стали предметом наукових суперечок. Деякі дослідники припускають, що NASA могло зафіксувати ознаки мікробного життя на Марсі ще у 1976 році — але тоді їх витлумачили як хімічну реакцію. Чи могли перші марсіанські експерименти виявитися історичним шансом, який не розпізнали?
Про це повідомило видання Iflscience.
Що зробили «Вікінги» у 1976 році
У липні та вересні 1976 року апарати програми Viking program здійснили посадку на поверхні Марса. Це були перші успішні місії, які не лише передали панорамні знімки планети, а й провели повноцінні біологічні експерименти із ґрунтом.
Один із тестів передбачав додавання поживного розчину з радіоактивно міченим вуглецем. Логіка була проста: якщо в зразках є мікроорганізми, вони метаболізуватимуть поживні речовини та виділятимуть газ із міченим CO₂.
Під час першого запуску прилад зафіксував помітне вивільнення 14CO₂. Також спостерігалося виділення кисню та реакції після зволоження ґрунту. Проте повторні тести не продемонстрували очікуваного наростання активності, яке характерне для живих систем.
У підсумку команда місії дійшла висновку: органічних сполук на Марсі не знайдено, а реакції могли бути спричинені не біологією, а хімією або земним забрудненням.
Чому дискусія відновилася
Ситуація змінилася після місії Phoenix, яка виявила у марсіанському ґрунті перхлорати — сильні окисники.
Подальші лабораторні дослідження показали: під впливом перхлоратів органічні сполуки можуть руйнуватися з утворенням хлорованих органічних речовин. Саме такі сигнали у свій час і фіксував «Вікінг».
Це означає, що відсутність «чистої» органіки могла бути наслідком хімічного руйнування під час аналізу, а не доказом її повної відсутності.
Чи могли мікроорганізми загинути під час тесту
Автори нового аналізу висувають ще одну гіпотезу: можливі марсіанські мікроорганізми могли перебувати у стані спокою, активуючись лише при мінімальній вологості.
Якщо так, надлишкова вода, додана під час експерименту, могла стати для них фатальною. У межах цієї моделі пропонується гіпотетичний автотрофний мікроорганізм, здатний використовувати накопичений кисень та фіксувати вуглець при мінімальній кількості водяної пари.
Цю умовну форму життя дослідники назвали BARSOOM — за вигаданою назвою Марса у романі Едгара Райса Берроуза «Принцеса Марса».
Це не доказ життя — але питання знову відкрите
Автори підкреслюють: новий аналіз не доводить існування життя на Марсі. Йдеться про переосмислення старих даних із урахуванням нових знань про хімію марсіанського ґрунту.
Фактично дискусія повертається до того, з чого починалася: чи були результати 1976 року хімічною аномалією — чи першим сигналом потенційної біології поза Землею.
І якщо відповідь друга — історія пошуку життя у Сонячній системі може виглядати зовсім інакше.
